стратегічне планування та критичний шлях

книжка (з малюнками) іранського друга рузбеха.

існує припущення, що нещодавні події в тунісі, єгипті, йорданії та ємені свідчать про втрату корумпованими, неефективними та невільними країнами соціальної стабільності в умовах світової економічної кризи і що україна так само належить до країн, що сильно постраждали від економічної кризи і тому існує загроза соціальної нестабільності в україні.

насправді з економічною кризою повстання в цих країнах мають зв'язок. але він протилежний – з поширенням ідеї про кризу вимоги громадян до якісного урядування зменшуються, тому умови для стабільності режимів насправді збільшуються, оскільки відповідальність перекладається на зовнішні обставини.

попри жалюгідні умови життя, суспільні мобілізації в цих країнах – значно більше стосунку мають до корумпованості, неефективності та несвободи. люди повстали в результаті дисонансу очікувань та реальності, а не економічної кризи. справа в тім, що впродовж багатьох років внутрішня легітимність цих режимів тримались на протидії зовнішній загрозі, роль якої виконували сша, а міжнародна – на протидії тероризму та екстремізму.

адміністрація обами спромоглась суттєво змінити цей контекст. в результаті авторитарні режими виявились нездатними відповідати очікуванням власних громадян, а міжнародний попит на безпеку за рахунок свободи – суттєво впав. а на порядку денному цих суспільств отримали шанс опинитись питання демократії та якості врядування.

натомість професійно непридатні для громадського врядування кадри з традиційним для авторитарної свідомості протиставленням демократії та прав людини, політики та охорони здоров'я, освіти тощо втрачають роботу. тому в цих країнах йдеться радше про суспільну нестабільність, ніж соціальну.

щодо україни, то "реекспорт" практики ненасильницького спротиву цілком можливий. втім, ця можливість стане реальністю за однієї умови – складної та простої водночас: українські нонконформісти не чекатимуть на ще якусь суспільну кризу й задовольняться радянською, а програмні менеджери не намагатимуться винайти додатковий конфлікт й просто згадають, що вміють думати перш ніж діяти та писати звіти про візити.

і тоді одіозним українським структурам безпеки, охорони здоров'я, забезпечення освіти та інших послуг громадського врядування не вдасться знов продати переляканим та наївним громадянам свої занадто дорогі та обтяжливі послуги так, як на разі вдається єгипетським військовим вдавати посередника між громадянами та режимом. оскільки армія і є режим.

і якщо, крім демонстрації незнання основ демократичного врядування, вона засвідчить й нездатність працювати з зовнішніми консультантами та дослухатись до їх порад, то може отримати спротив по повній програмі щойно спробує перевищити свої повноваження та порушити взяті зобов'язання. а нащо їй з рятівниці людей перетворюватись на безвідповідальну й корумповану маріонетку на американському фінансуванні? думаю, це абсолютно зайве.

11 лютого, кембрідж.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.