Державна програма соціального та економічного розвитку України на 2010 рік, або Запитання до Партії регіонів: "Шановні, чим ви займалися протягом двох років перебування в опозиції та у складі "тіньового" кабміну?"
У попередньому дописі я прокоментував анекдотичну ситуацію, що виникла з програмою дій чинного уряду. Нагадаю: ще минулого тижня, згідно з офіційним сайтом, уряд Азарова вказував на програму Тимошенко як на документ, що визначає його діяльність. Проте вже 15 квітня Верховна Рада ухвалила в першому читанні Державну програму соціального та економічного розвитку на 2010 рік. Це не програма дій уряду Азарова, на яку країна чекає вже понад місяць, і не державний бюджет, без якого ми живемо вже п'ятий місяць поспіль. Це документ, у якому мінімум конкретики стосовно дій і максимум політичних заяв та декларацій.
Вдумайтесь!!!! Уряд Азарова планує і програмує 2010-й в той час, коли країна вже прожила 4 місяці цього року.??? Замість того, щоб розпочати з конкретних кроків і внести предметні законопроекти про державний бюджет, щодо впорядкування податкової системи, дерегуляції, – уряд засів за програмування і планування 2010 року. Хтось скаже: а як же інакше, як працювати без програми? Відповім: сьогоднішні урядовці – не нові люди для виконавчої влади, і вони не перший день у державному управлінні. Хоча коли спостерігаєш за ними, складається враження, ніби не було двох років діяльності в складі опозиційного уряду, ніби не було в складі цього уряду міністра фінансів, міністра економіки, ПЕК... Ніби не працювали очолювані "регіоналами" парламентські комітети й інформація про реальний стан справ виявилася для них новиною.
Документ на 177 сторінок залишає по собі дуже неоднозначне враження. Весь державний апарат місяць працював над тим, щоб видати лише перелік законодавчих актів, які цей державний апарат має намір тільки-но розробити!!! і сприяти їх прийняттю парламентом.
Аналізуючи документ, хотів зрозуміти, в чому ж саме полягає та, інша в порівнянні з урядом Тимошенко, логіка дій уряду Азарова в питаннях реформування публічних фінансів, стимулювання підприємництва, пенсійній реформі, бюджетній та податковій політиці, соціальному забезпеченні, банківському секторі... Яке воно – АЛЬТЕРНАТИВНЕ бачення Партії регіонів? Тим більше, що 2008 року була презентована "Концепція економічного розвитку України", розроблена Фондом "Ефективне управління", а в лютому цього року цим же Фондом було запропоновано 7 пріоритетних напрямків реформування. Нічого з цього у програмі немає. Натомість є суто бюрократичний документ, скомпільований із відомчих пропозицій, аби формально виконати вимоги закону і дати громадськості хоча б щось для обговорення, допоки бюджет чекає домовленостей із Москвою.
Попри те, що Програма не має нічого спільного з реформами, в ній є речі, що мають суто прикладний характер і надають документу тактичної політичної ваги.
По-перше, це зняття заборони, встановленої рішенням РНБОУ щодо приватизації стратегічних підприємств, у разі якщо це матиме своїм наслідком монополізацію ринку і відкриття можливостей для приватизації об'єктів ПЕК, транспортної галузі, оборонно-промислового комплексу, ЖКХ без розробки програм розвитку цих галузей.
Дуже добре пам'ятаю це рішення РНБОУ, бо входив до складу робочої групи та відповідав від апарату РНБОУ за його підготовку та внесення на засідання. Логіка встановлення заборони приватизувати стратегічні об'єкти була простою. У власності держави залишилися підприємства, що мають стратегічне значення, і в разі їх приватизації без контролю за монополізацією виникають реальні загрози економічній безпеці та залежність цілих галузей української економіки від позиції інвесторів. Саме такий підхід обстоювали усі без винятку члени робочої групи: це і п.Геєць, і п.Рябченко, і п. Пасхавер, і п. Юрчишин. Таку позицію поділяли і Служба зовнішньої розвідки, і Служба безпеки України, і Секретар РНБОУ Богатирьова Р.В.
Певно, що сьогодні усе змінилося... Приватизація стратегічних підприємств уже не потребує оцінювання впливу та врахування загроз економічній безпеці??? Чи то загрози зникли, чи то економічну безпеку захищати вже немає сенсу...
Але, скоріш за все, пояснення простіше. Для формування переговорної позиції з Москвою щодо газових контрактів потрібно було зняти обмеження і продемонструвати готовність поступатися не лише стратегічними підприємствами, а й цілими галузями української економіки.
Таке ставлення до національних інтересів не лише руйнує засади національної безпеки, таке ставлення – знищує українську перспективу!!! Слід пам'ятати, що як би там не було, криза минеться, а залежність залишиться.
Написав і подумав, що насправді це і є головне. Усе інше: повернення до "спеціальних економічних зон", які традиційно є "чорними дірками економіки", "сімейний підхід" до керівництва державними банками, відсутність чіткого розуміння перспектив пенсійної реформи... – це лише мінорний акомпанемент до логіки політичних дій чинної влади.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
