Політичний кредит – політична застава – політичний борг – політичне банкрутство
Кілька рядків стосовно теми, яка набула розголосу завдяки журналістам та, вже традиційно, всупереч бажанню влади. Мова піде про двомільярдний доларовий кредит, який отримала держава Україна від російського банку. На перший погляд, все ніби, як завжди, тобто добре. Звичайна операція між позичальником – Україною та кредитором – комерційним банком. Але, не все так просто. Як то кажуть – є нюанси.
Отже, про російсько-українські, грошово-кредитно-політичні нюанси та трохи про МВФ.
Нюанс 1.
Вперше, якщо не брати до уваги минулорічний похід Юлії Тимошенко за грошима в Кремль, про кредит від нашого "російського партнера" я почув з вуст економічного обличчя уряду Азарова Сергія Тигіпка в інтерв'ю ICTV. Пряма мова:
"Зараз ми ведемо переговори з МВФ, і я впевнений, що у нас буде програма з МВФ... Теоретично, якщо не буде кредиту МВФ, нічого трагічного не станеться, ... ми підемо на запозичення з російською стороною... Це буде набагато гірше, якщо ми не будемо працювати з МВФ, тому що гроші з МВФ будуть дешевшими і вони не візьмуть гроші з внутрішнього ринку...тому нам вигідніше працювати зі Світовим банком, МВФ та Євросоюзом".
Хочу зауважити, ці заяви Сергій Леонідович робив в понеділок ввечері, а вже за два дні, тобто в четвер, з'явилась інформація про отримання Україною кредиту в 2 млрд. дол. від "Внешторгбанку" з можливістю використання – на покриття бюджетного дефіциту. Або ж Сергій Леонідович не в курсі, чим живе економічний блок Уряду, або ж тепер мільярдні кредити видають миттєво, як у рекламі "без довідки про доходи".
Отож, в зв'язку з цією знаменною для України подією є дві новини – добра та не дуже. Новина добра – гроші на покриття дефіциту бюджету знайшлись. Маємо що проїдати. Новина друга, не дуже добра – брати кошти окрім, як в борг, більше немає звідки. Економіка не встигає за апетитами державного апарату, а державний апарат на чолі з Партією Регіонів, не зважає на весь навколишній світ, який у боротьбі з кризою та дефіцитом бюджету скорочує, а не нарощує, державні витрати та боргові зобов'язання. Партія Регіонів йде власним, роками перевіреним, шляхом – шляхом "перемог i здобутків". От тільки чомусь за наш з вами рахунок.
Нюанс 2.
Не треба бути видатним фахівцем в банківській справі, щоб зрозуміти, що будь який кредит потребує забезпечення та повернення. Разом з тим, є відмінність між позикою через придбанням державних цінних паперів та наданням прямого кредиту на підставі двосторонньої угоди. Розуміння цієї відмінності важливе для того, щоб розгледіти справжню суть домовленостей Уряду з росіянами. Не вдаючись в деталі зазначу кілька відмінних рис.
По-перше, державні цінні папери емітуються в обсязі визначеному законом України про державний бюджет, нічим не забезпечені та розповсюджуються шляхом розміщення на відкритому ринку, або ж за процедурою визначеною окремим рішенням Уряду (як було у випадках з рекапіталізацією). В той час як, кредитна угода це двостороння домовленість, яка містить умови щодо конфіденційності.
По-друге, ухвалення банком рішень про з придбання цінних паперів та їх облік суттєво різняться від процедури та обліку кредитів наданих на підставі двосторонніх угод.
По-трете, державні папери вільні в своєму обігу на вторинному ринку, тобто до моменту погашення кредитор вправі їх продавати будь-кому і будь-коли на власний розсуд, з кредитною угодою все набагато складніше. Поступка за кредитною угодою можлива лише за процедурою цесії.
По-четверте, у разі проблем з виплатою зобов'язань за держаними цінними паперами, ситуацію необхідно врегульовувати публічно та одночасно з усіма держателями, у випадку з кредитною угодою, все можна зробити потиху в кабінетах без непотрібного розголосу домовляючись кулуарно.
Можу продовжувати перераховувати, але для розуміння ситуації цього цілком достатньо.
Для мене як людини, що протягом дев'яти років займалась банківською справою в державних банках та мала відношення до сфери державних фінансів цілком очевидно, що прямий кредит у 2 мільярди дол. наданий російським банком державі Україна є або бланковим, або забезпечений українськими активами. В першому випадку, якщо кредит бланковий, банк формуватиме резерви по повній програмі, бо назвати Україну безризиковою для капіталовкладень державою може лише, або дуже поінформований та впевнений в собі кредитор або ж, навпаки, абсолютно наївний. Наївність ніколи не була притаманна наших "російських партнерів" тому скоріш за резерви під цю кредитну операцію не формуватимуться зі згоди російського центрального банку.
В другому випадку, коли Україна, отримала кредит під заставу, кредитор "Внешторгбанк" вправі, у разі невиконання угоди, звернути стягнення на предмет застави та стати власником майна або поступитись правом вимоги на користь третьої особи.
Зважте на те, що більшість угод з придбання українських активів росіянами фінансуються за рахунок російських банків, які контролюються Кремлем, "ВТБ" та "ВЭБ", і картинка складеться в такий собі політичний пейзаж – на якому зображено наших "російських партнерів", що міцно тримають в своїх руках... українську економічну та політичну перспективу.
І не варто в чомусь звинувачувати росіян. В іхній діях немає нічого особистого – це просто бізнес. Політичний бізнес.
Нюанс 3.
За останній тиждень, країна почула величезну кількість різноманітних оцінок та політичних заяв на адресу президентського Плану реформ. Говорила влада, експерти, опозиція... Не заглиблюючись в детальний аналіз цього достатньо загального та надміру декларативного документу (своє бачення викладу згодом, разом з аналізом бюджетної, податкової, та пенсійної реформ) переконаний, що головною метою цього документу є – переконати МВФ розпочати нову програму співпраці, що передбачає виділення 19 млрд.дол. США на протязі 2,5 років.
Проте, як ми бачимо не складається. Напевно, в МВФ згадали, що за час свого найтривалішого в історії України 4-річного перебування на чолі двох урядів Віктор Янукович уже встиг продемонструвати чималу купу подібних паперів, які ніхто не збирається втілювати в життя. Це і програми урядів Януковича: "Відкритість, дієвість, результативність" від 17 квітня 2003 року, "Послідовність. Ефективність. Відповідальність" від 16 березня 2004 року, "Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2007-2011 роки", Стратегія економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004-2015 роки. Скоріш за все, прискіпливі експерти МВФ не побачили в діях "нової" влади, ані дієвості, ані ефективності, ані результативності, не кажучи вже про відповідальність. Україна досі йде "шляхом європейської інтеграції", в той час коли навіть такі країни, як Болгарія і Румунія, що мали значно гірші стартові позиції, вже чотири роки як члени ЄС.
"Не оцінили, не повірили" – мабуть так думають на Банковій та Грушевського. А мені видається, що в МВФ все оцінили і зробили правильні висновки. А помились, якраз ті хто забув, що МВФ не дає політичних кредитів, а хоче бачити реальний План реформ та слідкує за діями, а не політичними заявами.
От лише, від цієї помилки нам з вами не легше. Завжди знайдуться "партнери" готові надати політичний кредит під заставу національних інтересів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
