Звід законів Податкової Імперії
Казки... Спочатку казки були дитячі, різнокольорові, добрі. Герої – сміливі, справедливі, чесні. З часом, ми дорослішаємо і казки дорослішають. Дітьми ми віримо в діда Мороза та мавку, згодом, в реформи та інноваціно-інвестиційний вектор. Дорослі казки, як правило, монохромні, тусклі, невеселі побутово-політичні історії, де виявляється, що принцеса не така вже й невинна та щира, а велетень не такий вже й могутній та справедливий. І взагалі, казка не зовсім то і казка, а чиста брехня. Саме такою, політичною казкою виявилася розрекламована владою податкова реформа.
На казці про чудодійну податкову реформу підростало не одне покоління. Перекази про чарівний податковий кодекс супроджували мене в бурхливі студентські часи. Згодом, викладаючи в університеті курс фінансового права, я щиро переконував студентів у тому, що ось-ось приймуть той самий прекрасний податковий кодекс і буде усім нам щастя. Коли я писав першу дисертацію на тему фінансово-правова відповідальність (з переїздом до Києва я полишив науку на 6 років) мені здавалося, що чи не єдине, що може вирішити проблеми платників податків – це кодифікація податкового законодавства.За часів роботи в РНБОУ – структурними реформами податкової сфери відкривали і завершували чи не кожне засідання під головуванням Президента. Отже, податковим кодексом марили усі: від студента до народного депутата Катеринчука, від підприєця до Президента.
І ось воно... Нарешті, сталось. Президент Віктор Янукович сказав своє грізне "досить" і передав Кабміну Дорожню карту для впровадження Податкової реформи. Рухаючись по цій карті Микола Янович мав за кілька тижнів знайти місце де ховали протягом останніх 15 років Податковий кодекс.
І судячи з того, що Податковий кодекс, а разом з ним і бюджетний, вже за 10 днів після презентації Президентом програми економічних реформ, були внесені до Верховної ради дорожня карта таки стала в нагоді. Щось знайшли...
Однак, виникла проблема! Віктор Федорович, на випадок коли по дорозі раптово трапляться якісь інші податкові кодекси, чітко і недвозначно вказав на особливі риси того єдиного та неповторного Податкового кодексу. Цитую, аби щось не сплутати, з державної Програми економічних реформ на 2010-2014 роки: Податкова реформа здійснюється з метою забезпечення стійкого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі за одночасного збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів. Необхідним є вирішення таких стратегічних завдань:
• зміцнення позиції вітчизняного бізнесу в міжнародній конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах підприємств і скорочення витрат часу платників на нарахування й сплату податків;
• підвищення ефективності адміністрування податків.
• побудова цілісної й всеосяжної законодавчої бази з питань оподаткування, гармонізовану із законодавством ЄС;
встановлення податкової справедливості для відновлення рівних умов конкуренції в економіці України;
• зменшення глибини соціальної нерівності.
Отже, шукати треба було саме такий, якого вимагає Президент – інвестиційно-інноваційний, зміцнюючи – збільшуючий, скорочуючи-покращуючий Кодекс, а не якийсь там інший.
Так от, не хочу нікого засмучувати, але сувора правда полягає в тому, що Податковий кодекс, який внесли до Верховної ради зовсім не той. Адміністрації Президента треба негайно втрутитись, бо документ схвалений Кабінетом Міністрів більше нагадує Звід законів податкової імперії, аніж закон покликаний "побудувати цілісну й всеосяжну законодавчу базу з питань оподаткування, гармонізовану із законодавством ЄС".
І ось чому:
- Замість обіцяного зменшення податкового тиску в документі зафіксовано збільшення ставок та розширення бази оподаткування по 11 из 19 загальнодержавних податків. При тому, що передбачається щорічне корегування на індекс інфляції;
- Практично знищено спрощену систему оподаткування та знівельовано єдиний податок, як фактор стимулювання розвитку малого підприємництва;
- "Покращення" адміністрування відбувається за рахунок скорочення 10 безглуздих та непрацюючих місцевих податків і зборів (збір з власників собак, збір за використання символіки, за участь на бігах...), питома вага яких, в загальному обсязі місцевих податків і зборів не перевищують 1% або 8 млн. грн. Фіскальна ефективність такого "покращення" мікроскопічна;
- Розрекламоване зменшення на 3 % ставки Податку на прибуток має виключно політичний характер та не сприятиме зменшенню частки податків у витратах підприємства тому, що по-перше, ставка знижується поступово і не суттєво – по 1 %, лише починаючи з 2012 року; по друге, зниження матиме тимчасовий характер до 2014 року, по третє, розширено базу оподаткування за рахунок скорочення витрат підприємств, що не включаються до оподатковуваного прибутку;
- Не запропоновано жодних якісних змін в питаннях оподаткування ПДВ. Зниження ставки так само має тимчасовий та формальний характер. Проте, легалізовано затримки з поверненням ПДВ до 12 місяців. Законодавчо закріплено безвідсоткова позика платника ПДВ на користь держави:
- Повноваження податкової служби розширені до обсягів, що порушують конституційні права громадян (обшук приміщень, безапеляційність рішень ухвалених ДПС та на користь ДПС, безакцептне примусове стягнення, арешти...). Залишилось ввести "податкові трійки" та спеціалізовані табори;
- Системно ігнорується принцип рівноправності платників та органів ДПС (22 статті кодексу стосуються відповідальності податкової і лише одна про податкову);
- Відповідальність за порушення збільшено в 4 рази. Фінансові санкції нараховуватимуться не лише на суму заборгованості, але й пеню.
- Закріплюється обов'язок платника сплатити, незалежно від проходження розгляду питання в суді, спірні суми податків. Ціна питання: обсяг спірних сум за яким йде судовий розгляд від 80-100 млрд гривень Цей ресурс влада отримує одномоментно, вимиваючи з бізнесу. Після рішення суду декларується можливе повернення ДПС вже сплачених сум.
- Напевно, уряд не знайшов кращого способу забезпечити, рівні умови, аніж через механізм спеціальних податкових режимів, а фактично "вільних економічних зон", та "індивідуальні роз'яснення", а також за рахунок прав Кабінету Міністрів визначати платників ПДВ, які гідні отримуватимуть відшкодування за рахунок "живих" коштів, а не облігаціями;
- Обіцяні податкові канікули для малого бізнесу перетворилися на фарс
- Податкових пільг позбавили книговидавництво, натомість надали косметологічним клінікам.
І це далеко не всі "приємності", що чекатимуть українців після ухвалення податкового кодексу Верховною радою. А те що народні депутати проголосують за цей проект у мене немає жодних сумнівів. Вони ж неймовірно працьовиті та талановиті – документ в якому понад близько 500 сторінок і величезна кількість кореспондуючих норм, коаліційні депутати опрацювали менш ніж за добу і навіть вже встигли сьогодні проголосувати в першому читанні.
Особливо, хочу зупинитись на історії з податком на нерухомість. Унікальний, як б сказав, історичний випадок. В країні загубили податок на нерухомість. І загубили його по дорозі з Кабміну до Верховної ради. Ще в понеділок, Микола Янович розповідав про те, який в Україні буде чудовий податок на нерухомість і як, нарешті, розквітне податкова справедливість – багаті платитимуть за бідних! І тут така прикрість – поки несли через вулицю купу паперу, податок загубили. В зареєстрованому проекті, ані слова про оподаткування нерухомості. Краще б загубили оподаткування мопедів.
Така сама прикрість вийшла зі збільшенням ставки податку на доходи заможних фізичних осіб. Загубили 17 % ставку!!! У заможних фізичних осіб свято.
Мені здається, що сказаного достатньо, щоб зрозуміти – податкова реформа це черговий міф, а податковий кодекс – відверте політичне знущання над власною країною. Українців знову мають за дурнів та вважають, що ми повіримо у чергову казку про чарівне перетворення політичних динозаврів на молодих реформаторів
Для тих кого зацікавить більш розгорнутий аналіз пропоную переглянути презентацію "Податковий імперіалізм: аналіз бюджетного та податкового кодексів" на сайті Уряду ЗМІН.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
