2:0
Це не про футбол!
Зацитую самі зрозумієте:
"Податковий кодекс має бути не для податківців, а для промисловців і людей. Вважаю, що податковий кодекс в сьогоднішньому вигляді не є збалансованим, і вимагає доопрацювання".
І хто б це набрався сміливості, і дозволив собі заявити таке на адресу Податкового кодексу? І це після того, як головний реформатор Кабміну Сергій Леонідович і хрещений батько кодексу прем'єр-міністр Микола Янович сказали, що до Верховної ради буде подано пристойний документ, а уряду варто лише поаплодувати
Це Віктор Федорович Янукович – Президент України. Так, так саме ВІН. Я сам не повірив. Бо достеменно знаю, що співробітники адміністрації Президента не просто брали участь в розробці Податкового кодексу, а відігравали одну з ключових ролей у формуванні його ідеології, яка, власне, і спричинила хвилю критики. Про "демократичність", "справедливість", "гармонічність", "інноваційність" і решту "прекрасностей" Податкового кодексу я писав у попередньому дописі "Звід законів податкової імперії". До речі, саме в цьому дописі я припустив, що Дорожню карту підготовки Податкового кодексу, яку Президент ввірив в руки Кабміну використали не за призначенням, а відтак, знайшли зовсім не той інноваційно-інвестиційний кодекс, а якийсь інший – не зовсім такий як просили.
Але менш з тим, головне, що авторитетною мовою, з самої гори, Податковий кодекс визначено, як незбалансований та такий, що немає достатньої підтримки в парламенті. Я так розумію, що останнє адресоване пану Чечетову, фракції Партії регіонів та "премкнувшим" депутатам, щоб не дай боже вдруге не проголосували за обкладинку, як минулого тижня.
А якщо без жартів, то я далекий від думки, що мій допис, шквал політичної критики чи експертні публікації мали вирішальне значення, щоб змусити президентську адмінстрацію об'єктивно оцінити документ та відкласти прийняття Податкового кодексу для відкритого обговорення та доопрацювання. Те, як влада (незалежно від рівня) ставиться до критики з боку опонентів, країна мала можливість спостерігати неодноразово: "Харківські угоди", Державний бюджет Партії Регіонів, нищення Харківського парку, "стоп цензура"... Проте ц ього разу, ВОНИ ніби то визнали помилку та зробили кілька кроків назад.
Що ж змінилось?
Все просто – президентська адміністрація відчула, що податковий кодекс може об'єднати навіть тих кого безнадійно роз'єднують історичні, ментальні, політичні погляди. І об'єднає цих людей, у своій нелюбові до влади, не опозиція, чи конкретний політик, а значно більш небезпечне для влади явище. Об'єднає людей СТРАХ. Страх за себе і за своє. Не абстрактні політичні лозунги і емоційні спічі, а хвилювання за свій бізнес, своє майбутнє, свою безпеку. І насправді, є чому хвилюватись: податківців отримають право на обшук житла, безакцептне списання коштів, арешт майна, знищення спрощенної системи, оподаткування депозитів та руйнування інституту банківськох таємниці, позбавлення права на судових захист і багато чого іншого, що знайшлося в Податковому кодексі "реформаторського" уряду.
Можна мені заперечувати, і казати, що це, знову, політична технологія і люди, цілком, підтримують владу. Але на моєму боці провальний Урядовий законопроект і факти злагоджених дій громадськості. Такої згуртованості і однодумства мені не доводилось спостерігати вже давно. Лише в пятницю стартувала акція Фронту змін "Зупини податковий террор" і вже в понеділок було зібрано близько 70 000 підписів, з вимогою відкликати податковий кодекс. Думаю, це і стало вирішальним аргументом для президентської адміністрації. Десятки мітингів, чи не на кожному ринку, практично, у всіх обласних центрах, з закликами до страйку, гучніші за будь-яку політичну заяву.
Власне, це і є перший відчутний наслідок опозиційної діяльності і ще одне підтвердження того, що парламентська опозиція не є виключним форматом.
Це – наш з вами 1:0.
Другий суттєвий результат вдалося отримати в площині свободи слова. Нагадаю кілька тижнів тому Арсеній Яценюк вніс до Верховної ради пакет законопороектів стосовно забезпечення свободи слова.
Так от, минулого тижня сталося диво. Комітет Верховної ради схвалив законопроект Яценюка, а коаліція включила його до порядку денного. Враховуючи, що теперішня коаліція в принциві ігнорує будь-які сторонні ініціативи (навіть не були включені до розгляду законопроекти стосовно: скорочення витрат на утримання Президента, ВР, КМУ, пакет антикорупційних ініціатив, і зміни до закону про державний бюджет) включення до розгляду на сесії ВР, питання про свободу слова та щей за ініціативою опозиційного депутата – вже можна вважати перемогою.
А ось це – наш з вами 2:0.
Розумію, що за ці 100 днів партія регіонів може записати собі в актив багато чого і цілком усвідомлюю, що якщо так піде далі, наше змагання за країну може перетворитись у щось, на кшталт, історичного футбольного матчу, що зіграли в окупованому Києві в 1942 році.
З яким рахунком і на чию користь закінчиться наш політичний матч покаже час, але переконаний, що працювати на полі доведеться довго і важко. Важливо, щоб гра не велась лише в одні ворота, а вболівальники, все частіше, ставали повноцінними гравцями. Приз вартий того – країна.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
