"Шок и трепет", або податкове прозріння.

Певно, шок від власноруч розробленого кодексу та острах можливої відставки позбавив, уряд здатності адекватно сприймати реальність. Ці горереформатори договорились до чергових безглуздь. Мовляв, "вето на Податковий кодекс – це в тому числі й позиція Уряду". Отакої...

Пояснюючи причини провалу Микола Азаров всю вину переклав на слабкість урядової пропагандистської кампанії: "роз'яснювальна та інформаційна робота Уряду була вкрай незадовільна", а "опоненти сконцентрувалися на окремих недоліках цього документу, замазали чорною фарбою весь позитив реформи".

Для повноти абсурду, варто було б додати звинувачення опозиції та підприємців в застосуванні цензури та обмежені доступу влади до ЗМІ.

Така оцінка – це не просто гарна міна при поганій грі, це нездатність тверезо осмислити ситуацію. Влада скаржиться на дзеркало, замість того, щоб пильно вдивитися в нього.



А реальність така, що за півроку епопеї з проштовхування Податкового кодексу уряд "реформаторів" з усією очевидністю довів, щонайменш, три речі:

рідкісну непрофесійність;

рідкісну брехливість;

рідкісну зневагу до суспільства.

Непрофесійність Уряду виявилася в багатомісячному конструюванні тексту Податкового кодексу на 602 сторінках в результаті компіляції недолугих, обтяжених відомчими інтересами інструкцій. Замість того, щоб закласти в Податковий кодекс ідею звільнення економічної ініціативи суспільства, єдино можливу в нинішній економічній ситуації, влада навпаки, створила всі умови для її придушення через бюрократичний тиск і корупцію.

Якщо влада не була спроможна на самостійні інтелектуальні зусилля, вона мала б просто узагальнити податкові правила, що існують в країнах з найменш корумпованими податковими системами (приміром, країн Скандинавії, Сингапуру, Нової Зеландії тощо).

Брехливість. Влада виправдовувала всім державним апаратом кожну чергову "версію" Податкового кодексу. Перший варіант кодексу, що в буквальному сенсі слова шокував бізнес створенням умов для здирництва, за словами урядовців, був "новаторським і проривним".

Ще тиждень тому, за словами урядовців, Податковий кодекс був "оптимальним і збалансованим". Сам прем'єр-міністр назвав його "найбільш ліберальним у Європі".

Зневага. От чого було вдосталь, так це відкритої зневаги, яка радше нагадувала виклик, який "регіонали" кинули суспільству.

Пригадайте перше читання – автоматично, за помахом руки депутата Чечетова, "регіонали" та масовка в пориві коаліційного піднесення проголосували за цей Кодекс навіть його не відкривши.

Друге читання – не враховано жодної правки від опозиції, церемонія ухвалення нагадувала приказку "свій до свого по своє", процес ускладнювався величезною купою партійних доручень, які треба було втиснути в документ.

А починалося це блюзнірство з того, як влада оголосила а потім зімітувала "всенародне обговорення" кодексу.

Для чого?

Мабуть для того, щоб потім Сергій Тигіпко під час нападу відвертості в прямому ефірі назвав ідею всенародного обговорення – "маячнею".

І лише після вимушеного, а точніше вимученого, вето чиновників "прорвало". Прозріли...

Нарешті вчитались і "щиро" обурились тим, який поганий Податковий кодекс розробив уряд, як він зухвало порушує конституційні права громадян...

Знову дивуюсь цинізму та боягузтву...

Якщо ви, урядовці, були настільки переконані у правильності усього що понаписували в кодексі вийдіть до людей і обґрунтуйте, виступіть публічно. Зробіть політичний крок – підіть у відставку.

А то виходить, що як політичні купони стригти то людей не вистачає, аби на усіх нарадах в усіх віце-прем'єрів побувати, який канал не увімкнен одні "реформатори".

А як смаженим потягнуло – щезли... Стрілочниками виявились Бродський та прес-служба уряду...

Я це до того, що поява політичних вимог у підприємців на Майдані є абсолютно логічною і очікуваною. Від влади, що дозволяє собі бути настільки некомпетентною і настільки зневажати власний народ годі чекати просвітління.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.