Словоблуддя влади дістало Європу. А Україну?
Європа показала владі України "останнє китайське попередження".
Світовий банк і Європейський союз ухвалили рішення припинити фінансування проектів з надання Україні консультаційної допомоги в розробці законодавства про держзакупівлі. Як заявив голова представництва ЄС в Україні Жозе Тейшейра "на жаль, в закон про держзакупівлі хочуть внести поправки, які цілком не відповідають концепції даного закону".
Мова йде про законопроект Мінекономіки, який надає можливість державним підприємствам проводити закупівлі товарів і послуг за власні кошти без застосування тендерних процедур
Все дуже чітко й промовисто. У заяві на високому рівні ЄС і Світового банку читається пряма теза, яка в перекладі з дипломатичної на звичайну українську мову означає: якщо ви стільки крадете, то як ви можете зближуватися з ЄС, у якому красти – це злочин. І якщо ви стільки крадете, то як ви можете просити у нас кредити, ще й розраховувати на позитивну відповідь?
Щоб правильно зрозуміти вагу надісланого Європейським союзом сигналу, слід відзначити, що раніше ухвалений в Україні закон про держзакупівлі, який трішки обмежив корупційні можливості, розглядався Брюсселем чи не як єдиний реальний доказ бажання української влади підкріплювати хоч чимось свої запевнення про рух у Європу.
Якщо не буде цього єдиного мінімального доказу, то що залишиться від владного словоблуддя про "європейський вибір"?
Може залишиться прогрес у створенні громадянського суспільства?
Чи може українці відчули запровадження європейських стандартів у соціальному забезпеченні, медицині, освіти, екології?
Напевно, українська промисловість розпочала модернізацію та ледве справляється з шаленим потоком інновацій та інвестицій?
Або ще краще, регуляторна політика в купі з податковою системою перемістились з передостаннього місця за показниками сприяння бізнесу, ну хоча б, в середину списку?
Ні, ні і ще раз ні!
Усе те, що складає для нас з вами таке поняття як "європейський вибір" вони "мали на увазі". Словесний камуфляж, така собі, робота під прикриттям і нічого більше.
Там де є мільярди гривень "розпиленого" бюджету, там курс на Європу різко коригується з огляду на непереборні політичні обставини та українську національну специфіку.
Простіше кажучи, контроль над системою держаних закупівель давно перетворились для багатьох українських політиків на самодостатню МРІЮ та вершину політичної кар'єри!
МРІЮ – набагато сильнішу за незрозумілий та скоріш за все нерентабельний "Європейський вибір"!
Європа там – далеко, а український бюджет тут – поруч.
Влада розглядає власні заяви виключно, як засіб "маскування" справжнього стану речей. Тут підмазали, там збрехали, десь посміхнулись, а туди поїхали і все мало би грати.
Однак, схоже європейцям не дуже подобається відчувати себе в статусі потерпілих у цій нехитрій комбінації влади з трьох пальців...
Проте, найголовніше питання в іншому. Словоблуддя чинного владного режиму не подобається Європі. Але коли воно дістане критичну масу українського суспільства? Схоже, що час від часу промовляючи правильні слова, влада розглядає друковані літери й сторінки своїх спічрайтерів, як достатній привід для "освоєння" чергового мільярда, вирваного в народу України.
Наврядчи ЇХНІ слова коштують аж так багато. Як показує досвід, вони не варті нічого.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
