Нещасний випадок або ''послідовне виконання своїх обіцянок''
Нарешті, хтось пояснив, що відбувається з країною та чим, насправді, займається влада. Цей Хтось – це Центр соціальних досліджень "Софія". Після оприлюднення результатів проведених ним соціологічних досліджень усе стало на свої місяця.
Виявляється оте неподобство, яким займаються "міцні господарники і професіонали"" протягом останнього ріку називається – "послідовне виконання своїх обіцянок". Ба більше, на переконання центру "Софія", саме так вважають ледве не половина українців.
Ця новина змусила мене уважніше переглянути стрічку новин і визирнути у вікно, аби переконатися чи не відбулись раптові метаморфози, яких я часом не помітив.
Ні, усе і усі на місцях: батьки школярів на голодуванні, підприємці на пікетах, усе більше людей шукають роботу, країна за рік опустилась на 5 позицій та вмостилась між Ботсваною та Намібією, Ми, знову, позичили 15 млрд.грн., з прилавків поступово зникають продукти, а ті що залишається коштують в половину дорожче...
Дива! Ще тиждень тому за даними Центру Разумкова понад 60 % українців вважали, що Україна розвивається у неправильному напрямку, а понад 50 % не підтримували дії влади.
На прохання оцінити діяльність уряду за 5 бальною шкалою, де 1 – це дуже погано, а 5 – добре, українці виставили уряду Азарова тверду 2!
Дарма, що 40 % українців вважають, що ситуація в країні погіршилась, центр "Софія" рапортує – українці бачать, що Президент "покращує життя вже сьогодні", бо саме так звучала, головна, передвиборча обіцянка.
Скажу чесно, спочатку я обурився. Обурився і почав шукати пояснення. І ось в цей момент, несподівано для себе, я пригадав народного депутата Василя Грицака з його позовом до нелінивих журналістів з вимогою залишити його в спокої. (формулювання позовних вимог можливо й не точне, але враження, цілком,таке).
Так от, заява оприлюднена центром "Софія" – це яскраве підтвердження того, як можна зловживати тим самим законом моделювання концептуального інформаційного простору, аби, недай Боже, не сплутати з чимось іншим далі використовуватиму скоречення – закон Грицака. До речі, так дотепно і влучно Василь Грицак назвав сюжет про корупцію в консорціумі ЕДАПС, який судячи з заяв того ж Грицака немає до нього жодного відношення, але, який настільки вперто з ним пов'язуть, що люди починають плутати назву концерну з прізвищем цього депутата, і навпаки.
Але ми відволіклись. Подякуємо Василю Грицаку за винахід закону та щиро побажаємо успіху журналістам.
У свої роздумах на тему закону Грицака або, простіше кажучи, чому соціологічна служба видає бажане за дійсне я пригадав багато цікавого і не дуже.
Пунктиром... Президентські вибори – 2004... деякі соціологічні опитування впевнено оголошують про перемогу Віктора Януковича... 2005... Президент Ющенко... 2008-2009... Національний інститут стратегічних досліджень вперто доводить українцям та відверто дурить Президента Ющенка, що його рейтинг такий, що другий термін для нього – питання вирішене... 2010... Президент Янукович... Інститут стратегічних досліджень очолює Андрій Єрмолаєв – керівник центру "Софія"... і знову соціологія "підтверджує", що українці бачать "послідовне виконання владою свої обіцянок"...
Історія повторюється!
Однак, може бути і інше пояснення. Просте і до болю правдиве.
Центр "Софія" запевняє нас, що президент Янукович виконує свої передвиборчі обіцянки і це, як не дивно, може бути правдою. Там же не уточнюється, які саме передвиборчі обіцянки і перед ким!??? Допускаю, що наближена до керівника інституту стратегічних досліджень, соціологічна служба знає багато такого про що більшість українців лише здогадується.
А взагалі то, для мене, як для громадянина і політика, очевидно, що такі соціологічні дифирамби з тієї ж серії, що і "нещасний випадок", який стався з народним депутатом Кравчуком. Вираз обличчя і, навіть, у що був одягний цей "нещасний випадок", котрий ледь не пробив в голові народного депутата дірку, бачив увесь світ, але не ті хто мав би це бачити за законом та в силу "послідовного виконання передвиборчих обіцянок".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
