МВФ має знати, що влада "гріє" українців теплом своїх кишень
... "Україна не готова виконувати вимоги МВФ", "Україна виконає вимоги МВФ, коли зможе", "Україна виконає вимоги МВФ"... Усе це – прогрес заяв вищих українських посадовців, відповідальних за співробітництво з Міжнародним валютним фондом за вересень-жовтень 2012 та за січень-лютий 2013 року відповідно.
Тут варто відзначити, що в 2013 році Україна має повернути МВФ близько 5,8 мільярдів доларів за позики, надані Фондом раніше. Згідно Меморандуму МВФ від 2010 року, Україні виділено фінансування на загальну суму 15,5 мільярди доларів. Проте за цією програмою було отримано тільки перші два транші кредитів – на суму трохи більше трьох мільярдів доларів. Далі співробітництво було призупинене через невиконання Україною вимог МВФ.
З 27 березня по 10 квітня цього року, на запрошення нашого уряду, місія МВФ працюватиме в Україні для укладення нової угоди стенд-бай.
Місяць тому у Брюселі, міністр закордонних справ Леонід Кожара заявляв, що уряд України готовий підняти тарифи на газ для деяких споживачів, виконавши одну з ключових вимог Міжнародного валютного фонду – привести тарифи на послуги ЖКГ до "економічно обґрунтованого рівня". Ключовими вимогами МВФ також є плаваючий курс гривні та оздоровлення фінансів через скорочення бюджетного дефіциту.
Натомість, президент Янукович досі заявляє, що влада тарифи на газ не підвищуватиме, вочевидь, сподіваючись на "знижку" від Росії, продавши чи то ГТС, чи то ще якийсь шматок України, замість того, щоб диверсифікувати джерела енергопостачання, як це роблять європейські держави.
Між тим, у своїх розрахунках експерти МВФ цілком можуть не враховувати низку чинників. Таких, як той факт, що чимало українських споживачів вже давно платять ціни за газ, не обґрунтовані жодною економікою.
До прикладу, школи у Хмельницькій області закупили газ за 1058 (!) доларів США за тисячу кубометрів. За кілокалорію тепла такої вартості, батьки дітей давали б на бурових і в шахтах результати не гірше Стаханова. А тим часом, влада по всій країні "гріє" дітей і дорослих теплом своїх кишень – на Волині за 624 долари, на Луганщині за 704. Це значно вище середньорічної ціни російського газу, закладеної в державному бюджеті – на рівні 421 долара США. Зрозуміло, що це "відкати", а за ними стоїть влада і власники облгазів.
МВФ справедливо відзначає, що скорочення субсидій в енергетиці послабить тиск на бюджет і сприятиме більш раціональному використанню енергії.
Нині за рахунок ОВДП та інших схем, природний газ купується де-факто за рахунок бюджетних коштів, і в результаті, державі доводиться знову і знову виділяти гроші з держбюджету для фінансування купівлі газу.
У той же час, простим бабусям дуже далеко у розмірах субсидій до олігархів, яким одним рішенням у 2011 році списали 24 мільярди гривень боргу. На той час така сума становила 8% прибуткової частини річного бюджету всієї країни! І ціни на газ в тисячу доларів бюджетним установам, при повному сприянні правоохоронців, нині виставляють ті ж самі олігархи!
Влада не допускає жодної прозорості в процесі розподілу газу, видобутого в Україні "Укргазвидобуванням" та приватними компаніями. А це до 20 мільярдів кубометрів, з ринковою ціною видобутого газу 8,5 мільярдів доларів, із загальною собівартістю видобутку 1,4 мільярди доларів (менше 70 доларів США за тисячу кубометрів).
Із огляду на викладене вище, я звернувся до Голови місії Міжнародного валютного фонду в Україні пана Крістофера Джарвіса із листом. У ньому я прошу про кардинальне зміщення фокусу уваги Фонду до України, з населення – на корупцію злочинної влади.
Така зміна дозволить оздоровити державні фінанси України значно швидше і ефективніше. Адже сьогодні рівень корупції в Україні є таким, що українці були б вдячні Фонду за публічну підтримку будь-якого дієвого пакету законодавства (виробленого в Україні, рекомендованого МВФ або іншими міжнародними структурами), спрямованого на боротьбу з корупцією.
Свого часу МВФ рекомендував уряду істотно зменшити кількість податків і спростити систему адміністрування податків. Ця рекомендація не виконана і по сьогоднішній день. Провладний політичний режим в Україні лише зміцнив власний контроль за корупційними процесами у податковій сфері, не бажаючи втрачати податкові та інші корупційні преференції.
Нині такі показники, як дефіцит державного бюджету, якими оперують уряд і МВФ, перетворилися на фікцію – дефіцит бюджету сильно применшений. Офіційно Микола Азаров нарахував 3,2% ВВП (50,432 млрд грн), забувши порахувати реальний дефіцит пенсійного фонду, ОВДП "Нафтогазу" і Ощадбанку. Окремою графою є борги держави перед власними громадянами – на 1 січня 2013 року їх сума сягла 6,946 млрд гривень по тих боргах, що підлягають безумовному виконанню. Ще 8,963 млрд гривень виплат знаходяться на розгляді в судах за аналогічними справами і можуть найближчим часом бути допущеними до негайного виконання. Разом виходить сума в 15,91 млрд гривень додаткоового дефіциту.
Насправді Україна має величезні власні ресурси, які дозволяють обходитися без МВФ і будь-яких зовнішніх кредитів, навіть в короткострокових умовах. Уявіть собі обсяг "відкатів" (розмір яких по економіці сягнув 60%) на держзакупівлях. Адже сума держзакупівель щороку становить 300 і більше мільярдів гривень. І якби влада заплатила навіть не податки, а один лише "податок" з хабарів і незаконно отриманої власності, то Україна могла б забути про МВФ.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
