100%
Тривога – це відсотки, які ми авансом сплачуємо нашим неприємностям. Цей вислів відомого мислителя, письменника, англійського священика Вільяма Ральфа Інджа влучно дає оцінку тому, що відбувається у нас з депозитами, інфляцією та курсовими коливаннями.
Тривога й неспокій. Ось головні причини. Інших просто не існує.
Адже тут ключовий індикатор – торговельне сальдо країни. І воно, якраз, в порядку. За вісім місяців цього року в плюсі більш ніж на мільярд доларів. Торік за цей же період було від'ємним на $ 7,3 млрд. Але тоді для утримання курсу, як дрова в грубі, спалювали золотовалютні резерви. Сьогодні після фінансового погрому Януковича і Ко такої можливості у країни немає.
Так, країна переживає найскладніші часи за всі роки незалежності.
Немає такої книжки, такого підручника, в якому було б написано, що робити в таких умовах. Адже, як кажуть, усі люди щасливі однаково, а нещасні кожен по-своєму. Країни так само.
Що робити, коли в тебе відбирають частину території разом зі стратегічними підприємствами, банківською мережею, інфраструктурою та майном?
Що робити, коли війська загарбників обстрілюють та навмисне руйнують найбільший індустріальний регіон твоєї країни, а в тебе немає навіть достатньо сил, щоб відбити цей напад, не кажучи вже про наступ?
Що робити, коли сотні тисяч втікають зі своїх домівок, щоб врятувати собі життя?
Що робити, коли ще сотні тисяч лишаються на окупованих територіях без пенсій, зарплат і соціальних виплат, без жодних засобів на життя?
Суцільне що робити?
Я прийшов до висновку, що відповідь лежить у нас самих, в наших думках, у мисленні. Я неодноразово переконувався у житті, що думки втілюються. Стають дійсністю. І, якщо тривожитись і непокоїтись, то читай перше речення цього блогу. В такому разі із замкненого кола не вийти. Де ж вихід?
Найщасливішою людиною виявляється та, у котрої, здавалося б, немає жодних особливих причин для щастя, за винятком того, що вона щаслива. Це ще один висновок, до якого діййшов у ході своєї проповідницької, громадської, літературної та дослідницької творчості вже зацитований мною на початку Вільям Ральф Індж.
Тож у нашому випадку слід негайно відкидати тривогу й неспокій. Бо, очевидно, що паніка – якраз те, чого хоче і чекає від нас агресор. Адже тоді ми самих себе звоюємо, як писав ще триста років тому Іван Мазепа. До слова сказати, почав він цю думу словами Всі покою щиро прагнуть. І тут історія знову дає нам підказку – треба зберігати спокій. Зберігати спокій і продовжувати робити свою справу, як це роблять сьогодні бійці АТО, волонтери, жертводавці, меценати. Кожен свою справу. Як ми це робили на Майдані, навіть у найважчі хвилини, коли віри залишалося кілька атомів на дні серця.
Найбільш вдало цей особливий стан розкритий у відомому слогані британської пропаганди часів Другої світової Keep Calm and Carry On, про яке я вже згадував у попередніх блогах тут на УП, поклавши його в основу нової комунікаційної стратегії Ощадбанку.
А й справді, це точка відліку в усіх сенсах. Для нашої перемоги, для ефективних реформ, для нової країни, яка твориться саме зараз і саме тут. Це просто життєвий дороговказ для кожного. Бо не страшно десять-двадцять разів упасти, страшно одного разу не піднятися.
А тепер про наболіле. Валютні коливання, девальвацію та інфляцію.
Тривога і неспокій тут справді стали тими відсотками, які ми платимо нашим неприємностям. Міркуйте самі. На початок року банківські депозитні скриньки по системі Ощаду були заповнені на 30%. Наразі це 90%. Напевно десь така ситуація по інших банках. Тобто наші тривога і неспокій забрали гроші з депозитів (читай – економіки) і опустили їх мов мішки з картоплею у, хоч і в банківський, але темний льох. Інші забрали готівку під матраци або придбали на неї імпортні товари.
Що це означає? Вилучені кошти працюють проти країни і проти кожного з нас. Тому що це ресурс, який не надходить у реальний сектор у вигляді кредитів. Відтак скорочуються і згортаються виробництва, фонд оплати праці та надходження до бюджету. Скорочуються робочі місця, що провокує подальше зростання безробіття – все більше людей втрачатимуть заробіток і роботу.
Тобто ми ріжемо ту гілку, на якій самі сидимо. Я б сказав, платимо не просто відсотки, а дуже великі відсотки нашим неприємностям. Збільшуючи тим самим, самі неприємності. Бо далі все йде по тому ж колу. Тільки вже по колу, яке випалює економіку зі значно більшим радіусом.
Розірвати його можливо лише в один спосіб, ставши з пасивних вкладників інвесторами. Для цього потрібно у своїх думках, у своєму серці подолати тривогу. Тим самим перестати платити відсотки нашим неприємностям. Це значить – підняти гроші на поверхню – у банківську систему, на депозити, що дасть позитивний імпульс усім – і банківській системі, і економіці країни, і підприємцям, і кожному з нас.
1% віри – це 100% успіху. Переконаний, зробимо так – незабаром і всі обмеження НБУ по купівлі-продажу валюти, зняттю депозитів будуть скасовані, бо стануть непотрібними.
У цьому я впевнений на 100%.
Обирайте надійний банк і дійте. Ощад серед них. Його унікальна перевага – збереження і повернення 100% вашого вкладу, довіреного банку, без обмеження суми та строку. Це гарантовано законом нашої з вами держави.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
