Довіра, дія, результат
Сьогодні день банківського працівника.
Понад 200 тисяч українців працюють у банківській сфері. Кожен сьомий з них – в Ощадбанку.
Рік, що минув, був найважчим для всієї країни, для банківської сфери також.
Рецесія, пограбована державна казна, анексія Криму, війна на Донбасі, втрата 20% економічного потенціалу, девальвація, валютні стрибки, паніка вкладників, відхід у небуття півсотні банків...
Але ми вистояли. З втратами, помилками. Та все ж таки вистояли. Рік справді був важким.
Так, життя стало більш суворим. У нас уже майже не лишилось інфантильності. Ми значно подорослішали й помудрішали. Та ми стали більш чесними одне з одним...
Знаєте, працівників банків часто називають банкірами. І тут одразу постає в уяві образ мільярдера у дорогому костюмі на авто преміум-класу, який має кілька вілл по світу, яхти, вертольоти... Все, як у голлівудських стрічках.
Так, з банківського середовища в провідних країнах світу та й у нас справді вийшло багато відомих і заможних людей. Президентів, прем'єрів, міністрів, політиків. Але були й письменники (О.Генрі, Маркус Кларк і неперевершений Ярослав Гашек – творець бравого солдата Швейка), художники (Рандольф Калдекотт), винахідники, вчені – і такі, впевнений, знайдуться.
Правда життя така, що банківський працівник – плоть від плоті нашого суспільства, нашої країни, її дещо зменшене, але дзеркальне відображення, з усіма перевагами й недоліками.
Це такі самі чоловіки й жінки, як і ви. Чиїсь діти, чиїсь батьки, навіть бабусі й дідусі. Зі своїми проблемами та успіхами. Своєю унікальною життєвою історією і мудрістю. Зі своїми злетами й падіннями.
Це й бійці АТО, а серед них і важкопоранені, переважно молоді хлопці. І ті, хто їм допомагає – волонтери.
Це просто чудові люди. Молоді і в літах. Веселі й серйозні. Футбольні фани і книголюби.
І всі вони – банкіри
Банкіри, які на вихідних, як і багато хто з вас, у батьків в селі садять картоплю. Банкіри, які щодня їздять і штовхаються в метро, тролейбусах і маршрутках. Які у соцмережах діляться своїми досягненнями та хвилюваннями. Жартують і обурюються. Зранку виходять із під'їзду будинку і виносять сміття, а увечері, повертаючись з роботи, забігають в гастроном за буханцем хліба й молока.
Вони граються з дітьми в пісочниці, люблять ходити на рибалку або в тренажерний зал, посидіти з горнятком кави наодинці чи за кухлем пива з друзями.
Це ваші сусіди, родичі, знайомі. Просто звичайні перехожі.
Вони такі, як ви. Вони поряд. Їхня праця нелегка, потрібна, для вас . Як і ваша для них.
Привітайте їх.
Довіра й ваше добре слово – найбільша винагорода за їхню працю. Як, зрештою, для кожної людини. Для кожного з нас. Якщо довіряють, значить поважають і цінують. Довіра відкриває нові обрії, дає крила.
Пафос? Ні.
Довіра перетворює, мотивує на наступний крок, дію, результат. А це те, що нам зараз так потрібно – довіра, дія, результат.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
