Зворотній бік фронту
Були сумніви. Але нам вдалося.
Вдалося учора увечері. У Мистецькому Арсеналі. На аукціоні. Знову незвичайному.
Знову, бо подібний вже проводили. Торік 12 жовтня.
Незвичайний, тому що вдруге довели: мистецтво рятує життя.
Тому й проект назвали "Мистецтво, що рятує".
Він об'єднує волонтерів, митців та людей доброї волі. Об'єднує в бажанні допомогти.
Кому?
Торік це були 50 важкопоранених бійців із АТО. Вони лежали в Київському шпиталі. А ми були в Мистецькому арсеналі. Майже в такому ж складі, як вчора.
Для хлопців тоді ми зібрали понад 5 мільйонів гривень. За один вечір. Від продажу картин відомих українських художників.
Аукціон назвали тихим. Бо охочий допомогти обирав собі картину й героя, який потребував підтримки. Дивився на фото бійця. Торгувався мовчки. Сам з собою. Наодинці з власним сумлінням.
Тепер це діти і літні люди Мар'їнки. Найбільш обстрілюваної за останні місяці точки. Містечка на лінії розмежування.
Торік зі стін галерей Арсеналу на нас дивились чоловіки-герої, які повернулися з передової без рук, без ніг. Їх фото відображали водночас біль, біду, але й характер. Волю до життя, до перемоги. І в цьому їх неможливо було не підтримати.
Учора ж на нас дивились здебільшого дитячі очі. Діти, які почувши постріл, розрізняють з чого стріляють, який калібр і, навіть часто, звідки і з якої відстані вистрілили...
Проте ці діти усміхаються. Граються. Чекають, що їм привезуть гостинця, іграшку.
А навколо суцільна руїна, війна...
Є відео, яке волонтери привезли звідти. Найбільш мене вразила ось ця розмова:
Це зворотній бік фронту. Бо на ньому не тільки наші бійці, захисники, герої. Але й мирні люди.
У Мар'їнці 120 дітей тільки віком до трьох років!!! 20 важких інвалідів – літніх людей.
Усіх разом залишенців (малих, дорослих і похилого віку) до трьох тисяч. З довоєнного населення в 10 тисяч.
А це ж наші люди. Вони на нашій українській землі. Вони теж герої.
Вони вчепилися зубами в свою землю, де народилися й виросли. Їх неодноразово намагалися вивезти. І вивозили... Але згодом вони поверталися. Як свого часу, виселені люди поверталися у Чорнобильську зону.
Можна довго сперечатися, чому не вивезли, хто за це відповідає... Але люди сьогодні там. І вони у важкій потребі. Вони хочуть вижити. Зараз.
І діяти слід негайно. Так і зробили. І зібрали за вчорашній вечір майже 2 мільйони гривень!!! Чесно кажучи, самі того не сподіваючись. Зібрали на їжу, ліки, одяг, найнеобхідніше, на життя...
Лотами аукціону (їх було аж 45) виступили не картини, як минулого разу, а ящики з-під гранат, снарядів, патронів, зброї і навіть ракет.
Уміст ящиків, який ніс смерть, давно використано за призначенням.
Волонтери привезли ці ящики з передової. А наші кращі художники, вихованці художніх шкіл розмалювали. Перетворили на справжні витвори мистецтва. Унікальні арт-скрині.
У ці ящики смерті наче вдихнули життя. Добро, розуміння, співчуття. Спочатку це зробили волонтери, митці й діти. А вчора – ті, хто придбав. Підтримавши тих, хто прагне будь-що вижити. Там, де це найбільш складно сьогодні зробити.
І це можливо. Учора на аукціон прийшли герої нашого першого минулорічного проекту. Бійці-ветерани. Сашко Бабченко s Сашко Чалапчій.
Один на фронті втратив ногу, другий обидві. Тепер вони твердо стоять на обох. Коли їх представляли, вони встали і зал їх вітав стоячи!!! У багатьох очі блищали від сліз... Хлопці вже працюють, виховують дітей, займаються бізнесом. Вони усміхаються і випромінюють життя.
P.S. Дякую волонтерам Ірині Солошенко та Наталії Воронковій, які поїхали в Мар'їнку і побачили все на власні очі. Дякую Каті Тейлор, яка залучила художників. Дякую художникам, які пожертвували свій час і частинку свого серця, свого таланту, своєї душі. Митці – учасники проекту: Андрій Блудов, Мирослав Вайда, Маша Куликовська, Ксенія Гнилицька, Микита Кравцов, Матвій Вайсберг, Алевтина Кахідзе, Назар Білик, Євгеній Самборський.
Дякую Мистецькому Арсеналу, який надав місце й відповідної атмосфери. Особлива дяка ведучому аукціону Юрі Горбунову. За драйв, який дав можливість зібрати таку суму. Дякую учасникам аукціону, які відгукнулися вдруге і придбали ці унікальні роботи.
P.P.S. А яка ж роль у цьому Ощадбанку? Проста – ми виступили містком, точкою зборки, платформою. Між волонтерами, митцями і тими, хто готовий допомогти. Як банк-волонтер ми об'єднали очевидні речі. А точніше – людей. Зробили свою справу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
