Відкритий доступ
Поняття суспільство відкритого доступу в останні роки актуалізував в Україні історик Ярослав Грицак.
Таким суспільством він називає країни сталого розвитку (Західна Європа, Північна Америка, Японія, Південна Корея, Центрально-Східна Європа, яка стала на цей шлях).
У таких суспільствах, стверджує вчений, панує анонімна довіра. Довіра всіх до всіх – лікарів, поліції, викладачів, чиновників, державних установ, просто незнайомих людей.
Таку довіру Ярослав Грицак вважає "новим клеєм" для нашої країни. Саме довіра, переконаний історик, має вивести Україну до числа розвинених країн. І з ним важко не погодитись.
Україна, хто б що не заперечував, таки стала на цей шлях і зробила основні кроки. Вороття назад немає. Відкриті державні реєстри власності, запроваджуються електронні державні сервіси, прозорі держзакупівлі та електронне декларування доходів чиновників – все це з цієї ж історії про відкритий доступ, який поступово стає дійсністю, частиною нашого життя. Хотілося б швидше. Але навіть день починається зі світанку.
Ощад теж іде цим шляхом. Банк заново відкриває себе українцям. Запроваджуються нові, зручні, прості онлайн-сервіси, нові картки, стандарти, корпоративна культура. Трансформується архаїчна філійна мережа радянських ощадкас. Всередині старої системи за два роки створено новий банк – відкрито 250 відділень нового типу. Це більше, ніж у більшості банків, у тому числі й банків першої десятки. І цей новий Ощад розростається далі. Щодня ми відкриваємо одне-два відділення нового формату в різних регіонах.
До кінця 2016 року плануємо мати таких відділень близько 700. До кінця наступного року – близько 1,5 тисячі.
Нові відділення Ощаду – це не просто відремонтовані старі приміщення банку. У них цілком інша атмосфера, інший персонал, інша культура сервісу. В кожному з них є зона самообслуговування Ощад 24/7 – банкомати й термінали, які працюють цілодобово й цілий тиждень без вихідних.
Родзинкою оновленої мережі є інклюзивні відділення. У них серед інших клієнтів без будь-яких перешкод та обмежень, у режимі відкритого доступу обслуговуються люди з особливими потребами всіх категорій.
До таких відділень ще знадвору веде незвичайна стежинка. Вона викладена спеціальною тактильною плиткою. По стежинці незрячий без сторонньої допомоги може самостійно зайти до дверей відділення.
З людьми, які не чують, персонал спілкується жестовою мовою.
Для клієнтів на візках є спеціальні віконця обслуговування, які розташовані дещо нижче, ніж звичайні. Так, щоб людина не намагалася вставати, не просила допомоги в сторонніх, а могла самостійно здійснити банківські операції.
Ширші двері, є сповивальні столики для мам з грудними дітьми, дитячі куточки.
Зрештою, навіть туалети пристосовані так, що в них можна заїхати на візку.
А ще в такі відділення ми працевлаштовуємо людей з особливими потребами. Зокрема, й ветеранів АТО.
Нещодавно, 29 лютого, ми відкрили четверте інклюзивне відділення Ощаду. Цього разу в Одесі. Перед тим 17 лютого – у Дніпропетровську, торік – у Сумах, а перше в країні й Східній Європі – у листопаді 2014 року в Києві.
Незабаром інклюзивні банківські офіси Ощаду з'являться у Вінниці й Полтаві, а потім у Харкові, Запоріжжі та Львові. Сподіваємось, що до кінця року більшість обласних центрів, якщо не всі, матимуть інклюзивні банківські відділення.
Ощад створює ці острівці інклюзивності як основу майбутньої заганаціональної мережі відкритого доступу. Хтось скаже, що все це вже і так існує. Не погоджусь. Бо інклюзивність – це не тільки приставити пандус до дверей, по якому дуже часто і здоровій людині піднятися на своїх обох ногах складно – слизькі в дощ або сніг, великий кут нахилу. Йдеться про системний підхід, з відповідними стандартами та архітектурними рішеннями. Коли робиться не про око, не на показ, а для того, щоб воно справді працювало.
Кейс інклюзивних рішень Ощаду відповідає міжнародним стандартам. Ми готові поділитися ним з рештою банків, державних та муніципальних установ, аби спільними зусиллями закласти міцний фундамент інфраструктури інклюзивного суспільства, суспільства вільного, відкритого доступу.
Ключовою проблемою залишається транспортна інфраструктура та благоустрій – трамваї, автобуси, метро, маршрутки, тротуари, заставлені автівками. Людям з особливими потребами тут особливо-то й робити нічого, бо їхнє перебування тут не те, що не вітається, а практично неможливе. Тож роботи ще багато і вистачить на всіх.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
