Жива мова, живі історії
У світі кожна дев'ята людина має порушення слуху. З них в Україні за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я близько мільйона. Це актуальний виклик глобального масштабу. В одних країнах на нього відповідають краще, в інших гірше, в третіх імітують діяльність або й ігнорують зовсім.
Міжнародний тиждень нечуючих відзначають в останній тиждень вересня. Таке рішення ухвалила ООН ще 1951 року. Уперше Міжнародний тиждень нечуючих був відзначений у 1958 р. у Римі. Усесвітня федерація нечуючих об'єднує близько 70 мільйонів людей з порушенням слуху із 123-х країн світу. В тому числі і з України.
Цього року Міжнародний тиждень нечуючих відзначається в усьому світі під гаслом "Повна інклюзія у жестовій мові". Громадська організація "Відчуй" провела цей тиждень у незвичайний спосіб. Жодного офіціозу. Тільки живі й практичні речі. Тож "Відчуй" зробила все просто. Взяла й разом з партнерськими організаціями провела навчання жестової мови для школярів Києва, Львова та Вінниці. Усього через навчання пройшло 1600 дітей з 18-ти шкіл.
Жива мова – так називається цей проект, в якому школярі досить охоче взяли участь. Адже для них це незвично, цікаво й пізнавально. Христина Монастирська, яка відповідає у "Відчуй" за проект "Жива мова" і сама особисто проводила тренінги, поділилася кількома історіями.
Історія перша. Школа N196, Київ. "Ми там провели найбільше уроків. Перші заняття були в понеділок, в середу зранку я знову приїхала туди на лекцію. До мене підбігає п'ятикласник, вітається жестовою мовою. Питає, чи його пам'ятаю. Хвалиться: перше, що зробив коли прийшов додому, навчив свою маму написати Дактилем (абеткою жестової мови) слово "МАМА", – згадує Христина.
Друга історія відбулася в тій самій школі. У ній є інклюзивні класи. В одному з них навчається дівчинка на візку. Її клас слухав лекцію раніше, а клас її старшого брата дещо згодом. "Брат дівчинки ще на початку уроку, побачивши на екрані лого нашого проекту, сказав однокласникам, що це буде цікаво. А коли, я почала вчити з учнями деякі речення, то, виявилося, що він уже все знав наперед, бо його навчила сестра. Тому став допомагати мені вчити інших", – каже тренер.
Ще в одній школі разом з учнями навчалися і вчителі. Після занять вони дякували, тому що в їхньому класі є двоє учнів-братів з кохлеарними імплантами і знання жестової дозволить краще їм розуміти цих дітей та розвивати їхні мовні навички вербальної мови, адже кохлеарна імплантація дозволяє таким дітям говорити звичайною мовою. "Ми й не думали, що вони такі ж, як усі ми", – зізнались педагоги.
В іншій школі один із учнів на питання: "Як гадаєте, від чого у людини можуть бути порушення слуху?" відповів, що його батько повернувся з АТО і після контузії довго нічого не чув, а лише після операції слух почав до нього потроху повертатися. "Шкода, що я раніше не почав вивчати жестову. Це б дозволило мені спілкуватися з татом, коли спілкування з ним здавалося уже ніколи неможливим", – сказав хлопчик.
Місія тренерів "Відчуй" у проекті "Жива мова" – донести до педагогів, школярів і суспільства, що порушення слуху не впливають на інтелект людини, що багато нечуючих людей стали видатними митцями, науковцями, підприємцями і державними діячами. А вивчати і розуміти жестову мову для решти людей – ще одна можливість, щоб нечуючі були цілком залучені у соціум, а сам соціум набув інклюзивного рівня.
Інклюзивне суспільство – суспільство без бар'єрів, суспільство вільного доступу, суспільство для всіх, в якому немає відкинутих. Проект "Жива мова" – це ще один внесок у становлення в Україні такого суспільства. Бо наша мета – інклюзивна країна, країна з необмеженими можливостями.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
