З Ради на фронт. Чи доречні і реальні військові відрядження народних депутатів?
У нинішній дискусії про мобілізацію чи не основним стоїть питання справедливості. І тут не може бути напівміри – вона або є для всіх громадян України, або її немає. По справедливості війна повинна бути війною для всіх, і для народних депутатів у тому числі. Незалежно від відстані лінії бойового зіткнення від Києва.
Буду відвертим, у закликах мобілізувати всіх державних службовців і нардепів популізму більше, ніж здорового глузду. Так само я не згоден з пропозицією голови фракції "Слуга народу" Давида Арахамії відправляти чиновників і депутатів в "учебки". Хоча б тому, що ця ідея була ним запозичена в команди "Розумної Політики" і, м'яко кажучи, перекручена. Плюс не складно уявити, що з цього вийде на практиці: "Трускавець-3", або канікули і повний пансіон в одній з віддалених областей Заходу України, де багато з чиновників і були на початку повномасштабного вторгнення. Я не думаю, що для українців це стане мотивацією йти в ТЦК.
Якщо і відправляти депутатів у відрядження, то точно не в західному напрямку, а у зону бойових дій. Це пропозиція "Розумної Політики", яку будемо закріплювати законодавчо.
Станом на 1 лютого 2024 року, у Верховній Раді працює 401 народний депутат. З них 316 – чоловіки. Пропоную, щоб кожен, віком до 60 років, проводив місяць у районах ведення бойових дій та виконував там функціонал відповідно до своїй військово-облікової спеціальності. Одночасно в таке відрядження можуть відбувати до 30 народних обранців, щоб не паралізувати роботу парламенту. А формуватиметься такий список в алфавітному порядку. Рішенням Головкома вони прибувають у розпорядження тієї чи іншої бригади. Народні депутатки можуть їздити у такі відрядження добровільно.
Зрозуміло, що народних "новобранців" ніхто не відправить на нуль чи на штурм посадок, ймовірно, більшість навіть не доїде до першої лінії. Але нести службу на рівні з іншими, пожити життям захисників і захисниць, відчути на власній шкірі усі складнощі служби та побуту – це стало б для депутатів корисним досвідом.
Я абсолютно переконаний у позитивному впливі таких відряджень і на роботу окремих депутатів, і на роботу Ради загалом. Бо це спустить депутатів на землю і покаже їм реалії сьогодення, дозволить відчути себе частиною держави і народу, які виборюють своє право на незалежність. Сподіваюсь, це змусить їх відповідальніше ставитись до своєї парламентської роботи, захищати інтереси військових і, можливо, голосувати по совісті, а не вказівці з Офісу президента.
У нашій пропозиції немає популістичної складової. Це просто відрядження, вважайте, робота на окрузі в умовах війни. Ми з командою "Розумної Політики", багато моїх колег з різних фракцій і груп справді допомагають армії і часто їздять до захисників. Інші ж за два роки повномасштабної війни жодного разу на фронті не були і, схоже, забули, що війна триває. Можу сказати, що контраст у їхній поведінці і рішеннях разючий.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
