Україна. 2025 рік. Виклики, стратегії та можливості

Війна змінила все: наші пріоритети, наше сприйняття світу та самих себе. Ми більше не можемо дозволити собі жити "як було", але й не маємо права втратити те, за що сьогодні борються та віддають своє життя найкращі.

Сьогодні як ніколи важливо мислити стратегічно: які рішення та довгострокові плани нам потрібні зараз, щоб наша країна була готова до будь-яких варіантів розвитку подій, мала ресурси для відновлення, економічну стабільність, зберегла свою незалежність і стала сильним гравцем на міжнародній арені.

Але я хочу зупинитися не лише на викликах, які стоять перед нами, а й на рішеннях, які ми можемо і повинні прийняти. Це шлях, що може зробити нас сильнішими. Відповідь на запитання "Якою буде Україна завтра?" – у наших руках.

Головне випробування, через яке проходить наша держава та яке тягне за собою низку викликів, – це повномасштабна війна, що виснажує країну і впливає на всі аспекти нашого життя.

Цього року наші партнери шукатимуть механізм згортання активних бойових дій. Прямі заяви, що дедалі частіше надходять від іноземних лідерів, фактично підтверджують мої слова. Насамперед це зумовлено відсутністю покрокового плану та стратегічної комунікації і з НАТО, і з іншими країнами-партнерами з боку української влади.

На тлі публічних розмов про завершення війни у 2025 році ми маємо тримати руку на пульсі й активно комунікувати з нашими союзниками, аби наше майбутнє не планували без нас. На жаль, росія нікуди не зникне, ми не знаємо, що в голові путіна і чи не буде нової ескалації за рік, два або п'ять після завершення війни. Тому визначальне питання, яке українська сторона має вирішувати з партнерами, – це напрацювання гарантій безпеки для нашої держави, що допомогли б нам у завершенні війни зараз і запобігли б новій російській агресії в майбутньому.

Ідеальним розвитком подій, що допоміг би гарантувати Україні безпеку – це членство в НАТО з поширенням 5-ї статті на території, які не окуповані росією та перебувають під контролем України, – такі території зазначаються у статті 6 Північноатлантичного договору. Однак це вікно можливостей звужується з кожним днем. А одне лише запрошення до Північноатлантичного Альянсу жодним чином не гарантуватиме нам безпеку і не вплине на завершення війни.

Інший варіант для України – це реальні гарантії безпеки, аналогічні статті 5 НАТО, від окремих членів Північноатлантичного альянсу, наприклад у статусі основного союзника США поза НАТО. США – основна держава, що може гарантувати мир в Україні та Європі. Від того, наскільки професійно ми будуватимемо двосторонні відносини, залежатиме наше майбутнє. Повернення до класичної дипломатії, посилення урядових і бізнесових звʼязків, залучення американських інвестицій і надання гарантій для них з боку Української держави, співпраця у сфері ОПК – мають стати пріоритетами на 2025-й і подальші роки. Маємо зважати: США не цікава співпраця з неефективними, непрогнозованими і корумпованими державами. Тож наполягаючи на подальшій фінансовій і військовій допомозі американських та європейських партнерів, маємо невпинно працювати над вирішенням внутрішніх проблем, що стримують наш розвиток. Що також є однією з важливих вимог західних партнерів і міжнародних донорів.

Ключовими економічними та політичними партнерами для України залишаються європейські держави. Ми маємо не лише звертатися за підтримкою, але й демонструвати готовність до співпраці: через реформи, ефективну антикорупційну політику, дотримання верховенства права та створення прозорої економіки. Наближення до стандартів, за якими живуть країни ЄС допоможе зміцнити довіру європейських партнерів і відкриє нові можливості для розвитку України як сучасної демократичної держави.

Кожна держава після війни має два шляхи – отримати новий поштовх до розвитку або впасти у прірву занепаду чи навіть припинити своє існування. Україна обов'язково має піти першим шляхом, іншого виходу для нас немає. І тому вже зараз ми повинні напрацювати реалістичні плани та якісні стратегії в усіх сферах життя. Для цього ще маємо вікно можливостей.

По-перше, ми повинні перебудувати економіку, отриману у спадок від радянського союзу. Відновлюючи зруйновані заводи, підприємства і навіть цілі галузі, ми маємо закласти основу, запас міцності та резерв можливостей на багато років уперед. З сировинної економіки, якою вона здебільшого була до повномасштабного вторгнення, ми маємо перейти на економіку з глибокою переробкою того, чим багата Україна: від сільського господарства до корисних копалин. Це допоможе збільшити додану вартість виробленої продукції і, як результат, у рази підвищить прибутки держави та доходи бюджету. Щоб досягти цього, необхідно забезпечити рівні умови і для іноземних, і для українських інвесторів, заохочуючи іноземний капітал працювати на розвиток української економіки та відкривати підприємства на території нашої країни. З фінансовими можливостями наших партнерів та власним бізнесом ми можемо реанімувати українську економіку. Залучення коштів інвесторів дозволить модернізувати існуючі підприємства та створити виробництва, які дадуть робочі місця і продукцію, що буде конкурентоспроможною на світовому ринку.

Загалом сильна економіка – це запорука сильної держави. Без цього ми просто не зможемо відновити країну в майбутньому та повернути додому мільйони українських біженців.

До речі, з кожним днем це стає дедалі складнішим викликом. Багато українців, які виїхали ще на початку війни та залишаються досі в державах ЄС, там адаптувалися, знайшли роботу, житло, отримують фінансову підтримку і гідну зарплату. Згідно з офіційними даними, тільки в Польщі за першу половину 2024 року було відкрито 15,2 тисячі українських приватних підприємств. Це більше, ніж кожна десята компанія в Польщі (11,2%). А українці в Чехії почали приносити в бюджет країни більше, ніж отримали від неї допомоги. Тому хоч як би прикро це звучало, а влаштуватися в рідній державі українцям може бути складніше. До того ж, у багатьох українців, які зараз за кордоном, житло або зруйноване, або знаходиться на окупованій території.

Гарною мотивацією для повернення українців стали б гідні економічні умови – кращі ніж у Польщі, Чехії чи інших державах. Необхідно не розділяти українців, а повертати людям ту єдність і віру в майбутнє, що були на початку повномасштабної війни. Варто відмовитися від рішень, які дискримінують тих, хто сьогодні перебуває за межами України, і припинити порушувати їхні права (на кшталт обмеження консульських послуг), відмовитися від офіційної комунікації, яка навішує на біженців ярлики "зрадників держави", та демонструвати рішучість у боротьбі з корупцією. Повертаючись з-за кордону, українці мають розуміти, що на батьківщині вони потрібні. Відчувати це мають і ті, хто залишився в країні. Дієві програми з підвищення зайнятості, підтримки народжуваності, будівництва житла для молодих сімей мають стати маст-хевом. Де взяти на це кошти? Адекватною державною політикою у сфері підприємницької діяльності.

Тому лібералізація та дерегуляція бізнесу – це шлях, що дасть змогу підприємцям нормально працювати, сплачуючи податки та забезпечуючи робочі місця. Це також допоможе повернути людей в Україну й інтегрувати ветеранів після фронту. А податки, які сплачуватиме бізнес до державного бюджету, сприятимуть забезпеченню соціальної підтримки для тих українців, які цього потребують і потребуватимуть після війни, зокрема ветеранів, котрі втратили працездатність і заслуговують на гідну підтримку та подяку від держави, малозахищені верстви населення, переселенці тощо.

Але цього всього не буде без прозорої судової системи та реальної боротьби з корупцією. Оскільки відсутність цих двох факторів виступатиме величезним, а можливо, й нездоланним бар'єром для відновлення економіки і приваблення інвесторів у державу.

Своє майбутнє українці вбачають у демократичній державі. Для цього необхідно, аби баланс гілок влади був непохитним. Україна – парламентсько-президентська республіка, і тут має чітко працювати система стримувань і противаг, якої сьогодні, на жаль, немає. Україна як демократична держава тримається на чотирьох стовпах: Парламент, Уряд, Президент і судова гілка влади. І як жоден стілець ніколи не встоїть, якщо бракуватиме хоч однієї ніжки, так і держава не вистоїть, якщо роль хоч однієї визначальної інституції буде нівельовано. На жаль, сьогодні в цього стільця залишилася тільки одна ніжка – Офіс Президента. А балансу гілок влади вкрай важливо дотримуватися!

Майбутнє України залежить від кожного з нас: від здатності мислити стратегічно, діяти рішуче та бути відповідальними перед собою, своїми дітьми і світом. Сьогодні ми маємо історичний шанс не просто відбудувати країну, а створити державу, якою пишатимуться наступні покоління.

*****

Ukraine. 2025. Challenges, Strategies, and Opportunities

The war has changed everything: our priorities, our perception of the world, and our sense of self. We can no longer afford to live "as we used to," yet we also have no right to lose what the best among us are fighting and giving their lives for today.

Now more than ever, it is crucial to think strategically: what decisions and long-term plans do we need to implement to ensure that our country is prepared for any potential developments, possesses the resources for recovery, achieves economic stability, preserves its independence, and becomes a strong player on the international stage.

But I want to focus not only on the challenges we face but also on the solutions we can and must pursue. This is the path that can make us stronger. The answer to the question "What will Ukraine look like tomorrow?" lies in our hands.

The primary test our nation is undergoing, which brings with it numerous challenges, is the full-scale war that is exhausting the country and affecting all aspects of our lives.

This year, our partners will be looking for mechanisms to de-escalate active combat. Direct statements increasingly made by foreign leaders essentially confirm this. This is primarily due to the lack of a step-by-step plan and strategic communication from Ukrainian authorities with NATO and other partner countries.

Amid public discussions about ending the war in 2025, we must remain vigilant and actively engage with our allies to ensure our future is not planned without us. Unfortunately, russia will not disappear, and we cannot predict what is on putin's mind or whether there will be new escalations a year, two years, or five years after the war ends. Therefore, the critical issue for Ukraine to address with its partners is establishing security guarantees that would help us end the war now and prevent new Russian aggression in the future.

The ideal scenario for ensuring Ukraine's security would be NATO membership, with Article 5 protections extended to territories not occupied by Russia and currently under Ukrainian control, as outlined in Article 6 of the North Atlantic Treaty. However, this window of opportunity is narrowing by the day. Moreover, an invitation to join NATO alone does not guarantee security or influence the war's conclusion.

Another option for Ukraine is securing tangible security guarantees equivalent to NATO's Article 5 from individual NATO members, such as obtaining the status of a major non-NATO ally of the United States. The U.S. remains the primary nation capable of guaranteeing peace in Ukraine and Europe. The professionalism with which we build bilateral relations will determine our future. Returning to classical diplomacy, strengthening governmental and business ties, attracting American investments and providing guarantees for them from the Ukrainian state, and fostering cooperation in the defense sector should become priorities for 2025 and beyond. We must remember that the U.S. has no interest in working with inefficient, unpredictable, and corrupt states. Thus, while advocating for continued financial and military support from our American and European partners, we must tirelessly address internal issues that hinder our development-this is also one of the key requirements of Western partners and international donors.

European nations remain Ukraine's key economic and political partners. We must not only seek support but also demonstrate readiness for cooperation through reforms, effective anti-corruption policies, adherence to the rule of law, and the creation of a transparent economy. Moving closer to the standards of EU nations will help strengthen the trust of our European partners and open new opportunities for Ukraine's development as a modern democratic state.

Every post-war nation faces two paths: achieving a new impetus for development or falling into the abyss of decline, potentially ceasing to exist. Ukraine must undoubtedly take the first path – there is no other option for us.

This is why we must develop realistic plans and high-quality strategies in all spheres of life now. We still have a window of opportunity to do so.

Firstly, we must rebuild the economy inherited from the soviet union. As we restore destroyed factories, enterprises, and even entire industries, we need to lay the foundation, create a margin of safety, and build a reserve of opportunities for years to come. From being a raw-materials-based economy, as it largely was before the full-scale invasion, Ukraine must transit to an economy with deep processing of its abundant resources-from agriculture to minerals. This will increase the added value of produced goods and, as a result, significantly boost state revenue and budget income. To achieve this, we must ensure equal conditions for both foreign and Ukrainian investors, encouraging foreign capital to contribute to Ukraine's economic development and establish enterprises on our territory. With the financial resources of our partners and our domestic businesses, we can revive Ukraine's economy. Attracting investor funds will modernize existing enterprises and create new production facilities, providing jobs and producing goods competitive on the global market.

In general, a strong economy is the foundation of a strong state. Without it, we simply will not be able to rebuild the country in the future or bring millions of Ukrainian refugees back home.

Incidentally, this is becoming an increasingly challenging task with each passing day. Many Ukrainians who left at the beginning of the war and remain in EU countries have adapted there, found jobs, housing, and receive financial support and decent wages. According to official data, in Poland alone, 15200 Ukrainian private enterprises were established in the first half of 2024-accounting for more than one-tenth (11.2%) of all new companies in Poland. Meanwhile, Ukrainians in the Czech Republic are already contributing more to the state budget than they receive in aid. Sadly, it may be harder for these individuals to settle back in their homeland. Additionally, many Ukrainians who are currently abroad either have their homes destroyed or located in occupied territories.

A strong motivation for Ukrainians to return would be decent economic conditions – better than those in Poland, the Czech Republic, or other countries. It is crucial not to divide Ukrainians but to restore the unity and faith in the future that existed at the start of the full-scale war. We must abandon decisions that discriminate against those currently outside Ukraine and stop violating their rights (such as limiting consular services). Official communications that stigmatize refugees as "traitors to the state" must end, and we must show determination in fighting corruption. Ukrainians returning from abroad need to feel they are needed at home. The same sentiment must resonate with those who remained in the country. Effective programs to increase employment, support childbirth, and build housing for young families must become essential priorities. Where will the funding come from? Through an appropriate state policy in the area of entrepreneurial activity.

Therefore, liberalizing and deregulating business is the path that will enable entrepreneurs to work effectively, pay taxes, and create jobs. This will also help bring people back to Ukraine and integrate veterans after their military service. The taxes businesses pay to the state budget will facilitate social support for those Ukrainians who need it and will continue to need it after the war-veterans who have lost their ability to work and deserve proper support and gratitude from the state, vulnerable populations, internally displaced persons, and others.

However, none of this will be possible without a transparent judiciary and genuine anti-corruption efforts. The absence of these two factors will be a massive, if not insurmountable, barrier to economic recovery and attracting investors to the country.

Ukrainians see their future in a democratic state. For this to happen, the balance of power must remain steadfast. Ukraine is a parliamentary-presidential republic, and the system of checks and balances must function clearly-something that, unfortunately, is lacking today. Ukraine as a democratic state stands on four pillars: the Parliament, the Government, the President, and the judiciary. Just as no chair can stand if even one leg is missing, the state cannot endure if the role of any one of these essential institutions is undermined. Sadly, today, this "chair" is left with only one leg-the Office of the President. It is critical to restore the balance of power!

Ukraine's future depends on each of us: on our ability to think strategically, act decisively, and take responsibility for ourselves, our children, and the world. Today, we have a historic chance not only to rebuild the country but to create a state that future generations will be proud of.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.