День народження РПР – три роки реанімації українських реформ

Майдан та постмайданний період сформували потужний рух громадського активізму та волонтерства. Одним із яскравих представників цього руху стала коаліція громадських організацій "Реанімаційний Пакет Реформ", яка відсвяткувала свій третій день народження.

У своїй промові перед активістами РПР я зосередився на викликах, які сьогодні стоять перед громадськістю в Україні та поділився власним досвідом взаємодії з активістами РПР та іншими представниками громадянського суспільства, яке, на мій погляд, в Україні можна розділити на три умовні категорії.

Перша – експерти та професіонали, головна мета яких – це вплив на владу. Вони є, в основному, вузькоспеціалізованими фахівцями й займаються 1-2 суміжними напрямками – захистом прав людей, енергетикою, боротьбою з корупцією, допомогою армії тощо. Грант є для них інструментом, а не самоціллю. В них є фахова освіта, відповідний досвід роботи або шалена мотивація зробити кращим життя всієї держави та кожної людини, яка мешкає в Україні. Для парламентарів вони є партнерами, корисним джерелом інформації щодо реформаторських законопроектів та дуже часто – законодавчих ініціатив.

Другу категорію дуже часто називають "грантоїди". Ці люди використовують свій статус, в першу чергу, з метою отримати чергове фінансування з бюджету або з закордону. Їм байдуже чим займатись і що коментувати з екранів телебачення – на таких просто вішають плашку "експерт", за очі називаючи "балакуча голова". Ця категорія також може робити багато корисних речей, однак часто спотворює саму ідею незалежного та незаангажованого громадянського суспільства. До того ж, є проблема "експертності" експертів та їх рівня знань у класичному розумінні цього слова.

Третя категорія – це люди, які називають себе активістами, хоча їх головна мета – це влада, а не вплив на владу. Я не бачу нічого поганого в тому, щоб політикум на регіональному чи національному рівні поповнювався не тільки партійними активістами, а й представниками громадськості. Навпаки, активно закликаю людей брати відповідальність, йти до влади та змінювати цю країну. Однак, я проти викривлення реальності й за те, щоб називати речі своїми іменами.

Але головний виклик для РПР полягає в тому, щоб їх поради щодо політик та змін, які вони лобіюють, залишались професійними, якісними, та вивіреними до останньої літери. Репутацію та довіру можна будувати багато років, і втратити за один день.

РПР – це сильна і згуртована команда, що змогла створити інституцію, котра за впливовістю на процесі в країні може рівнятись з професійними політиками. Народна дипломатія, яка виконується представниками РПР дуже допомагає нашій країні у гібридній війні з Кремлем.

Втім, нинішня ситуація в Україні – це такий собі челендж для громадянського суспільства. Активістам почасти доводиться займатися не розробкою нових ініціатив та розвитком проектів, а виснажливою боротьбою з системою та захистом здобутків.

Минуло три роки – і ця боротьба все ще продовжується. Моя повага самовідданим професіоналам "Реанімаційного Пакету Реформ", які не втрачають наснагу та оптимізм. Саме якісна взаємодія таких громадських інституцій та представників всіх гілок влади є запорукою демократичного проєвропейського розвитку України.

Не зупиняйтесь не зважаючи на втому, нерви та брак ресурсів. В цьому парламенті є достатня кількість нардепів, які допоможуть пережити складні часи і просувати реформаційні ініціативи.

Впевнений, що разом ми досягнемо часів, коли "Реанімаційному пакету реформ", треба буде змінити назву, і перейти від постійної "реанімації" до комплексного оздоровлення.