Мета – не малоросія, мета – хайп. Навіщо допомогати ворогу досягати його мети?
Бурна реакція високопоставлених суб'єктів української політики на висловлювання об'єктів російської політики показала, наскільки українська влада ще вразлива на "вброси" російської пропаганди, навіть на четвертому році війни.
В змаганні хто знайде кращий епітет у відповідь на неадекватну заяву програли всі.
І українська влада, яка намагаючись заробити бали на патріотичних висловлюваннях та змагаючись хто зробить заяву Захарченка більш абсурдною, тільки підіграла кремлівській спецоперації. Програли і українськи журналісти, які не могли не транслювати меседжі вітчизняних політиків та певних російських посіпак. Програли і експерти, які коментували ці події, і, щоб не повторюватись, вигадували свої оригінальні версії.
Мета геббельсівської пропаганди Кремля досягнута – чим більше говорять про "розп'ятих хлопчиків", "двох рабів і клаптик землі" та "малоросію", тим для них краще!
Мета – не малоросія, мета – "хайп", ажіотаж навколо цієї теми.
Таку ж саму тактику Кремль сповідував й на батьківщині Геббельса в Німеччині, роздмухуючи істерію навколо фейка про "зґвалтовану мігрантами російську дівчинку Лізу", змушуючи німецьких політиків давати коментарі на неіснуючу подію.
На відміну від влади, громадянське суспільство дуже гідно відреагувало на цю заяву, про яку забудуть рівно на наступний день після того, як останній український політичний діяч відрефлексує про це у власному фейсбуці. Українське суспільство у своєї більшості навчилось реагувати на такі інформаційні вкиди та на відміну від росіян не потребує роз'яснення царя-батюшкі як їм треба розуміти цю або іншу подію.
Висловлюванням ватажка бойовиків щодо створення "держави Малоросія" приділили занадто багато уваги, тим самим допомагаючи рознести цю інформацію та підвищуючи її статус. Простої заяви від речника з інформаційної політики будь-якого з відповідних міністерств або штатних політологів Банкової вистачило б сповна для адекватної реакції на неадекватну заяву.
Прикладом для наших високопосадовців може стати відповідь дипломатів з США: "Держдеп стурбований заявою про створення Малоросії, але не вважає цю подію гідним коментарів".
Іде гібридна війна. Як елемент гібридної війни є театр військових дій, є енергетична війна, економічна війна, кібератаки, гібридна інформаційна війна, і є така політично-дипломатична шахова партія.
На наш хід – дискусію щодо декількох концепцій зареєстрованих або законопроектів в розробці про статус окупованих територій – Кремль відповів своїм ходом.
Але коли найвище керівництво держави, будучи "елітними фігурами" на цій шаховій дошці реагує на ходи кремлівського "пішака", то ця асиметрія тільки підвищує статус заяви і грає на користь ворогу.
Треба робити висновки як з результатів цього інформаційного "вбросу", так і з наслідків останньої кібератаки на нашу інфраструктуру.
Доречі, після історії з "дівчинкою Лізою" у Німеччині та в інших країнах ЄС було зроблено низку аналізів методів дезінформації, пропаганди, та маніпулювання, а також оцінку уразливостей до вищесказаного та розробка механізмів стійкості та реагування. Що в нас?
Війна триває...
Про це та інше вчора спілкувались на телеканалі ZiK ефірі програми "Перші про головне. Коментарі".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
