Нотатки з Мюнхенської безпекової конференції. День перший.
Це моя перша Мюнхенська безпекова конференція, в якій я приймаю участь у рамках Мюнхенського молодіжного форуму, і рівень очікування обговорення проблематики України був дуже високим. Я готувався до дипломатичних баталій та важкої парламентської дипломатії.
Але виявилось, що українське питання хоч і присутнє в Мюнхені, однак, на превеликій жаль, ми навіть не в top-10 проблем, які обговорюються. У світі велика кількість безпекових проблем, і є певна втома від українського питання, яке не рухається у сторону вирішення.
Так, нас згадують у своїх промовах. Так Міністерки оборони Німеччини та Франції, які відкривали high-level дискусію згадали Україну в контексті Мінських домовленостей на початку своїх промов.
Генсек Jens Stoltenberg згадав Україну в контексті спільної взаємодії з ЄС з безпекових питань.
А ось Генсек António Guterres, на відміну від попередніх спікерів, жодного разу не згадав про конфлікт на Донбасі та в Криму, хоча за 20 хвилин свого виступу перерахував майже всі гарячі точки в світі, про які я вже й забув. Це поганий сигнал для нашої дипломатії.
Так саме як і відміна в останній момент зустрічі в Норманському форматі. Міністр закордонних справ Німеччини вирішив, що зустріти німецького журналіста з турецького полону важливіше, ніж вислуховувати від Росії, що "нас там нет" та "нужен диалог с Донецком и Луганском". А росіяни, яким ця зустріч зовсім була не потрібна, зробили вигляд, що в них дуже щільний графік і відмовились зустрічатися наступного дня.
Мені вдалося порушити тему України на останній безпековій панелі, на завершенні якої виступав Президент України. Основними панелістами були американський сенатор з Lindsey Graham (друг Маккейна), міністри оборони Норвегії й Естонії та керівництво НАТО. Запитав, чи вірять вони в те, що Україна стане членом НАТО, або ж РФ зробить все, щоб цього не сталось?
Радію, що це були перші п'ять хвилин поспіль, коли в Мюнхені говорили про Україну.
"Двері НАТО відкриті" відповіла заступниця генерального секретаря НАТО Rose Gottemoeller.
Інші панелісти також не мали сумнівів, що Україна буде в НАТО.
"Ви повинні робити своє домашнє завдання та не втрачати надію" – відповідав міністр оборони Естоніі Jüri Luik.
Сенатор Lindsey Graham сказав, що для американців принципово, щоб "будь-які рішення щодо долі України приймались в Україні, а не в Росії". Зал зааплодував, що змусило скривитись колишнього посла Росії в США Сергія Кисляка, який сидів в залі і залишив його як раз перед промовою Порошенка.
Потім виступав український Президент. 15 хвилин на завершення основної панелі – це гарний знак та повага до України від організаторів конференції. Хоча, за інформацією, український Президент повинен був вистувати у неділю у заключний день конференції. Я не знаю як вдалось перенести цей виступ, і чи правильне то було рішення.
Тому що, на жаль, більшість відвідувачів Munich Security Conference віддали перевагу сайд івентам та іншим панелям, і головні спікери, на яких була спрямована ця промова, її не почули.
Особисто мені вона сподобалась, на відміну його невдалого давоського виступу. Радий, що спічрайтери зробили роботу над помилками, хоча по динаміці та "фішкам" з прапором і цитатами промова була копією минулорічного виступу.
Спіч Порошенка не передбачав сесії с запитаннями, про що було вказано в програмі. Тому виник невеличкий конфуз, коли Порошенко закінчив свою промову і раптом звернувся до залу, чи є до нього запитання. Модератора вже не було, хлопці з мікрофонами в залі не зорієнтувались, і виглядало так, ніби нікого не зацікавило прокоментувати промову Порошенка.
В кулуарах я запитував гостей форуму чи сподобався їм виступ українського Президента, і всі опитані відповіли, що так. Більшість із них перший раз наживо чули виступ Петра Порошенка і не знайомі з українським контекстом. Відмітили емоційний момент з прапором, та запитали навіщо йому був суфлер. Дійсно, Президент України був єдиним, хто сьогодні виступав за допомогою телесуфлера.
Для мене особисто та присутніх депутатів-єврооптимістів, ложкою дьогтю було згадування про "його особистої вимоги щодо створення антикорупційного суду". На міжнародну аудиторію, яка не дуже багато знає про Україну, меседж, що озвучив Президент, може справляти враження. Однак для людей, які знають про антикорупційний контекст в Україні, – ні.
Сьогоднішній офіційний день на Мюнхенській безпековій конференції навряд чи можна занести в актив Україні. Скрасила його активність українців у кулуарах, двосторонні зустрічі та неформальні стосунки, які напрацьовувались роками.
Завтра буде українській ланч, організований Yalta European Strategy, якій буде мати гарних спікерів та учасників. Але якихось проривних речей у передвиборчій рік, судячи по настроям наших партнерів, від української влади ніхто не очікує.
Дякую Посольству Німеччини в Україні та Körber Foundation за запрошення прийняти участь в програмі Munich Young Leaders 2018.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
