Рада хоче дозволити корупціонерам легально відкуповуватися від в'язниці. Відкупляться і самі депутати?
Вчора, 17 липня, правоохоронний комітет Ради на чолі зі "слугою" Сергієм Іонушасом раптово і кулуарно розглянув законопроект N11340.
Він стосується угод про визнання винуватості в кримінальному провадженні по корупційних злочинах. Нагадаю – це угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, за якою останній погоджується визнати себе винним за певних умов, відповідна угода затверджується вироком суду.
Вже сьогодні цей проект розглядатиме парламент у першому читанні.
Дуже швидко і майже без обговорення та без запрошення антикорупційних органів комітет погодив версію, яка в підсумку дозволяє підозрюваним та обвинуваченим в ТОП-корупції за особливо тяжкі злочини, відшкодувати збитки, заплатити великий штраф – і уникнути ув'язнення взагалі.
Більше того, запропонована схема відкупу стосуватиметься навіть корупції олігархів – умовного Бахматюка, Коломойського та Кауфмана, якщо ті виявлять бажання визнати вину і сплатити кошти. Або ж народних депутатів, які останнім часом часто попадаються на гарячому антикорупційним органам.
Схоже, такий поспіх із законопроектом зараз пов'язаний саме з бажанням рятувати народних депутатів, справ щодо корупції яких останнім часом все більшає. Останній приклад – підозра від НАБУ/САП "слузі" Задорожньому цього тижня.
Інша причина дуже швидкого руху законопроект – неабиякий інтерес Офісу Президента. Адже узаконивши механізм легального відкупу від в'язниці Офіс зможе вирішити численні проблеми з нардепами.
По-перше, останні, перебуваючи під слідством НАБУ і САП, несуть небезпеку, бо можуть викрити корупційні дії як представників Офісу президента, так і інших осіб у владі.
По-друге, вже давно не секрет, що з часом Офісу все важче збирати голоси на потрібні закони. А в умовах, коли депутати з провладної фракції систематично попадаються на корупції і влада не може їх відмазати, то взагалі може назріти бунт.
Побоювання ОП в тому, що нардепи видадуть когось із їхніх лав – не марні. Це доводить кейс олігарха Жеваго, якого нещодавно заочно арештували. Сталося це в межах справи ексголови Верховного Суду Князєва про хабар у 2,7 млн доларів в тому числі завдяки отриманню викривальних показів в рамках угоди зі слідством.
Зважаючи на попередні події в справі, цей рішення суду про заочний арешт найвірогідніше стало можливим завдяки вироку ексспільнику Князева – адвокату Олегу Горецьому. Саме він міг надати додаткові показання на Жеваго та інших співучасників, пішовши на угоду з прокурором та визнавши провину у пособництві хабара та шахрайстві.
Завдяки співпраці зі слідством Горецький отримав 5 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком у 3 роки та без конфіскації майна. Також він перерахував 21 млн грн на Армію Дронів для Сил Оборони. Окрім цього, на ЗСУ передали ще 29 млн грн, вилучених під час обшуків.
Так ця угода стала ефективним інструментом розслідування: слідство отримало визнання вини і викривальні показання на олігарха та інших фігурантів, держава зекономила сотні людиногодин на слухання справи та отримала фінансовий бонус для ЗСУ.
Але такі угоди з викриттям очевидно владу не влаштовують.
Саме тому, скориставшись вимогами Європейського Союзу про необхідність удосконалення угод зі слідством, частина депутатів з провладної фракції намагається проштовхнути ідею угод за відкуп без жодного викриття.
Які проблеми існують щодо угод про визнання невинуватості зараз і чому вдосконалити ці механізми є вимогою ЄС?
Законопроект N11340 зʼявився не просто так, а на виконання вимог Євросоюзу. Про вдосконалення угод згадується у минулорічному звіті Єврокомісії та ініціативі ЄС Ukraine Facility, до виконання вимог якої прив'язана фінансова допомога Україні. Зокрема, український уряд до ІІІ кварталу 2024 року зобов'язався внести зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів щодо угод зі слідством
Проте в цих документах аж ніяк не йдеться про те, щоб надати корупціонерам змогу відкупитися від покарання через угоду зі слідством. Така рекомендація була надана, оскільки під час імплементації цього механізму виникли практичні проблеми. Адже сьогоднішнє законодавство серйозно обмежує цей інструмент для ефективної співпраці зі слідством підозрюваних у корупційних злочинах.
Одна з цих проблем – "рядові" виконавці чи пособники в межах корупційних схем просто не хочуть співпрацювати зі слідством на умовах, які зараз передбачені для угод про визнання винуватості.
Так, після Революції Гідності законодавець заборонив призначати корупціонерам покарання нижче від мінімальної санкції статті Кримінального кодексу, а також звільняти від покарання з випробуванням, якщо передбачене статтею покарання сягає понад пʼяти років ув'язнення. В той час це відповідало очікуванням суспільства та було логічним через шалений рівень недовіри до правоохоронної та судової системи.
Проте з часом, в першу чергу – в практиці роботи антикорупційних органів та ВАКС – стало зрозуміло, що обвинувачені в особливо тяжких злочинах, які є виконавцями чи пособниками корупційних схем, просто не хочуть співпрацювати зі слідством, бо:
по-перше, така співпраця є часто небезпечною.
по-друге, сторона обвинувачення не може запропонувати взамін важливих для слідства показань інше покарання, ніж ув'язнення на строк мінімум у п'ять років або сім років (залежно від злочину).
Наприклад, коли йде мова саме про розслідування корупційних схем, то їх найчастіше кваліфікують за частиною 5 статті 191 КК, а саме привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою. Це особливо тяжкий злочин.
Покарання передбачене за цей злочин – позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років ув'язнення. Тобто, навіть якщо "рядові" співучасники цього злочину хочуть співпрацювати, мінімальне покарання в обмін на викриття організаторів – це 7 років позбавлення волі. Така перспектива лише відлякує, і більшість обирає тривалий судовий процес з надією, що за час розгляду до вироку суду в апеляції спливе строк давності або протягом років розгляду та послаблення запобіжних заходів можна буде втекти. Тим більше, що Кримінальний процесуальний кодекс дає багато інструментів для затягування процесу.
Наприклад, за два роки спливуть строки давності у справі ексголови ДФС Романа Насірова. Через сплив строків давності вже уникли покарання троє спільників "бурштинових" нардепів Розенблата і Полякова, колишній голова Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк і ще з десяток депутатів у справах про недекларування активів.
В свою чергу, вказана вище угода з Горецьким дозволяла узгодити випробування в обмін на викриття стала можлива тільки тому, що інкримінований йому злочин дозволяв це зробити. Проте, це можливо далеко не у всіх випадках.
Все це в підсумку давно привело до дискусії, що цілком раціональним може бути підхід, коли в рамках інструменту угоди зі слідством за умови активної співпраці у вигляді викриття організаторів чи інших співучасників, повного відшкодування збитків доцільно дозволити узгоджувати менше покарання навіть коли йдеться про особливо тяжкий злочин. Наприклад, 3 роки ув'язнення замість семи або взагалі штраф, проте значно більшого розміру ніж стандартні розміри штрафи в Кримінальному Кодексі. Останнє може підвищити і швидкість, і якість притягнення до відповідальності за корупцію.
Що пропонує уряд та депутати?
Якщо коротко, у законопроекті N11340 від Уряду пропонується дозволити за угодами про визнання винуватості в корупційних злочинах зменшувати покарання за корупцію нижче визначеної межі. А також розширити можливості застосування звільнення від покарання з випробуванням навіть в особливо тяжких злочинах. В обох випадках за законопроектом викриття не є обов'язковою умовою.
Урядовці пропонують аби викриття можна було замінити повним відшкодуванням шкоди та заплатити замість ув'язнення величений штраф. Такий штраф може сягати 204 млн грн за особливо тяжкий злочин.
Уряд в своєму проекті не пропонує жодних перешкод для укладення таких відкупних угод навіть з організаторами схем на кшталт умовного Бахматюка чи Коломойського.
Якщо спростити цю ідею максимально, то мова йде про можливість заплатити великі гроші державі та уникнути ув'язнення навіть за особливо тяжкий злочин без жодних викриттів.
За таких обставин схемщики банально зможуть враховувати ризик бути пійманими в свої "відкати" або "маржу" і продовжувати свою незаконну діяльність.
Проект також дозволяє застосовувати вказані механізми зменшення покарання та розширити можливість звільнення від покарання з випробуванням за угодами не лише у справах НАБУ і САП, а й для корупційних справ інших правоохоронців та прокурорів (Національна поліція, ДБР, Офіс Генпрокурора та прокуратури).
Депутати подали й альтернативні версії. Нардепка від Голосу Олександра Устінова пропонує, аби викриття залишалося обов'язковою умовою подібних угод і не лише для особливо тяжких злочинів, а й тяжких. Більше того депутатка пропонує унеможливити укладання угод про визнання винуватості з організаторами корупційних злочинів. Подібні правила суттєво зменшують ризики при укладенні угод, особливо щодо топкорупції. Проте таких підхід правоохоронний комітет відхилив.
Нардеп від Слуг народу Максим Павлюк також пропонує, аби викриття залишалося обов'язковою умовою при укладенні угод для особливо тяжких злочинів, підслідних НАБУ. Проте Павлюк також пропонує аби суд і без угоди та співпраці зі слідством міг призначати корупціонерам покарання нижче від мінімальної санкції статті Кримінального кодексу або звільняти від покарання з випробуванням. За цього підходу – угоди з викриттям можуть взагалі втратити зміст, адже навіщо йти на угоду, і щось там викривати, якщо менше покарання суд зможе призначити і без цього. Цей проект комітет теж відхилив, але не виключено, що шкідливі ідеї з нього можуть з'явитися у фінальному тексті до другого читання.
***
Саме зараз в руках парламенту дуже потрібний інструмент, який може стати надзвичайно корисним у притягненні до відповідальності за топкорупцію.
Проте, зміни, які зараз дуже швидко проштовхують провладні депутати, можуть перетворити його на дуже ризикову історію легального відкупу для олігархів та топчиновників. Це при тому, що мова йде про парламент, в якому більше десятка нардепів перебувають на лаві підсудних за корупцію і яким точно не хочеться нікого викривати.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
