18 січня 2010, 11:51

День розчарувань, або Тотальна перемога форми над змістом

Не знаю як для кого, але для автора цих рядків день виборів став тотальним розчаруванням у власній країні.

Тільки в Україні у політичної сили, яка провалила боротьбу з кризою, може зрости рейтинг за 2,5 роки.

Тільки в Україні у політичної сили, яка неодноразово була при владі і навіть в роки економічного зростання нічого не зробила для реформування економіки, може триматися стабільний рейтинг.

Тільки в Україні політик, який не знає значень багатьох слів, назв міст та імен письменників, який не вміє думати та відповідати на питання, який, врешті-решт, не має власної позиції стосовно більшості державницьких питань, може отримати найвищий рейтинг.

Тільки в Україні політики, які повністю ігнорують демократію та чесне спілкування з пресою, можуть виграти вибори.

Тільки в Україні політик, який зробив акцент на власне обличчя, форму та масовість, може стати відкриттям.

Тільки в Україні виборець не має політичної пам'яті.

Тільки в Україні два найбільш рейтингових політичних ток-шоу в ніч виборів ведуться ІНОЗЕМНОЮ мовою. І куди дивиться Нацрада з питань телебачення і радіомовлення?

І тільки в Україні, коли виборцю кажуть, що чорне – це біле – він вірить!

Що ж має статися, аби брехуни та популісти перестали користуватися шаленою підтримкою суспільства?

Хоча варто відзначити, що є плюси. Вперше кандидат, який не будував своєї кампанії на критиці, набрав більше 10%.

Але питання в іншому: невже людям подобається ця влада? Чому коли всі говорять про вибір у другому турі між двома злами, у першому за них же й голосують?

Можливо, вони живуть в іншій країні, де розчищені вулиці від снігу, немає падіння економіки на 15%, уряд стабільно публікує статистичні данні, вільно спілкується з пресою, на виборчу ніч політичні лідери не знімають найдорожчі готелі країни, відсутня корупція у кожній найдрібнішій щілинці влади, а політики не брешуть в обличчя багатомільйонного населення?

А якщо і брешуть, то народ їм ніколи не пробачає.

Хіба нам колись пощастить жити у такій країні?

powered by lun.ua

Почему мы опять наступаем на те же грабли?

21 ноября 2004 года. Десятки, сотни людей собираются на Майдане Независимости. Еще не смонтировали сцену, координаторы не раздали удочки с оранжевыми флагами и не привезли звуковую аппаратуру...

''Чим менше річ може сказати, тим вона досконаліша''

Київський Революційний О***нний Театр, або скорочено КРОТ готує новий проект – "Андрій Вархола. Вигадка". Чому саме Енді Уорхол? Спробую пояснити...

Дождались темников Кремля или ''почему важно не продаться русским''

В этой стране и на этом рынке возможно все. Но, дорогие друзья и коллеги, бл***вать с русскими – это уже за гранью "добра и зла". Ни для кого не секрет, что Украина с Россией в состоянии экономической войны...

Ідіотизм та ТВі

Ситуація навколо ТВі – це суцільний ідіотизм, який немає нічого спільного ні з адекватністю, ні з журналістикою, ні з професіоналізмом, ні з опозиційністю...

Щодо Британського власника ТВай розпочато процедуру примусової ліквідації

Поки Микола Княжицький публікує витяги з реєстру, а журналисті "розслідування" щодо ланцюжка власників (які в принципі не є доконаним доказом зв"язків), чомусь всі пропустили дуже цікаву річ...

Як перемогти в Києві, або про користь праймеріз

Якщо грати з шулером за його ж правилами, то в тебе немає шансів на перемогу. Але опозиція вперто продовжує грати на полі Партії Регіонів і за її ж правилами...