Чому Україна має боротись із змінами клімату?
Приїхавши до Києва восени минулого року, я очікувала, що буду більшість часу займатися різними питаннями, наприклад, допомога Україні в боротьбі з російською агресією та підтримка її євроатлантичної інтеграції. І хоча ці теми, безумовно, визначали мій порядок денний, я не думала, що стихійні лиха, викликані змінами клімату, так різко заявлять про себе вже в перший рік моєї роботи тут. На жаль, повені у Карпатах і лісові пожежі в Чорнобилі, на Житомирщині та Луганщині набули дуже значних масштабів. Британія, разом із іншими країнами, надала гуманітарну допомогу людям, які відчули на собі руйнівні наслідки цих екологічних катастроф – ми не можемо забути тих, хто втратив життя, чи житло та чиє здоров'я і бізнес постраждали.
Ці події майже напевно можна пояснити змінами погоди та підвищенням температури в Україні. Але, звичайно, ці виклики стоять не лише перед Україною. По всьому світу вирують шторми й падає врожайність. Україна є однією з багатьох країн, яким доводиться міркувати, як адаптуватись і захистити себе від кліматичних катастроф. Це критичний момент для майбутнього нашої планети. Ми повинні робити більше спільно, аби уповільнити й, зрештою, нівелювати негативний вплив кліматичних змін.
Ось чому в листопаді 2021 року Велика Британія у партнерстві з Італією прийме наступну Конференцію ООН з питань зміни клімату (COP26) у Глазго, щоб зібрати країни світу та взяти на себе зобов'язання вжити термінових заходів для зупинки змін клімату.
Але вже сьогодні ми закликаємо всі країни визначити довгострокові стратегії та свій внесок на національному рівні для якнайшвидшого досягнення скорочення викидів парникових газів в атмосферу до нуля. Відновлюючись після пандемії COVID-19, ми хочемо бачити, як інші країни приймають економічні рішення, які допомагають зберегти довкілля для майбутніх поколінь і враховують проблеми зміни погодних умов, втрати біологічного різноманіття та здоров'я населення.
Британія вже показує шлях. Минулого року ми схвалили законодавство щодо скорочення до нуля викидів парникових газів в атмосферу до 2050 року – ставши першою з найбільших економік світу, що юридично закріпила цю мету. Ми подвоїли фінансування глобальних зусиль із захисту клімату на рівні 11,6 мільярда фунтів до 2025 року. Ми повністю припинимо використання вугілля до 2024 року і вже зменшили свою залежність від нього з 40% у 2012 році до менш ніж 3% у 2019 році. Всередині країни ми інвестуємо 3 мільярди фунтів стерлінгів в підвищення енергоефективності будинків, шкіл і лікарень, а також у створення 140 тис. "зелених" робочих місць.
Працюючи над заходами з протидії кліматичним змінам на національному рівні та узгоджуючи їх із Європейською зеленою Угодою, Україна вже рухається у напрямку визначення своїх зобов'язань зі зменшення викидів вуглецю. Але щоб здійснити кроки, необхідні для захисту нашої планети, зокрема, шляхом досягнення цілей Паризької угоди, Україна має ставити більш високу планку для своїх зобов'язань, щоб мати змогу отримати користь від їх реалізації.
Світ поступово відмовляється від використання викопного палива та зосереджується на відновлюваних джерелах енергії. Україна, яка стане частиною цього процесу, підтримає таким чином розвиток "зеленої економіки", що дозволить повною мірою скористатися всіма можливостями 21 століття. Крім того, такий напрямок розвитку допоможе збільшити економічну й енергетичну незалежність. Британія вже продемонструвала, що зелене зростання є можливим – з 1990 року наша економіка зросла на 75%, скоротивши викиди в атмосферу на 43%.
Розпочинаючи свій другий рік роботи в Україні, я сподіваюся, що природні лиха, пов'язані зі зміною клімату, відбуватимуться рідше. Водночас, я сподіваюсь, що Україна зможе приєднатися до наших зусиль якнайшвидше зупинити зміни клімату. У нас не залишилось часу на зволікання.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
