Емпатія держави
Колись герой Ремарка Людовіг Бодмер сказав "... але, видно, завжди так буває: смерть однієї людини – це смерть, а смерть двох мільйонів – тільки статистика..." ("Чорний обеліск").
Чому мене турбують ці слова? Міністерство юстиції України завершує конкурс на посаду керівника системи Координаційного центру з надання правової допомоги. Днями ми будемо знати, хто очолить цю важливу ланку, яка була втілена в життя ентузіастами та візіонерами. Для мене – це один з найуспішніших проектів, та, власне, реформ у сфері юстиції та захисту прав людини загалом.
Я почну просто з офіційних даних: чим для мене є БПД.
Це тільки у кримінальних провадженнях – 2007 виправдувальних вироків або рішень про закриття провадження; 18309 випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням; 5909 випадків призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом; 4180 випадків зменшення обсягу обвинувачення; 4342 випадків обрання більш м'якого запобіжного заходу.
І мова тут – про громадян України, які опинилися у скрутних обставинах, і які не мали права на телефонне право, таке облюбоване нашим жорстоким та неосвіченим суспільством, де мало хто розуміє, що сьогодні це може допомогти, а завтра вже ні. І таке уявне далеке завтра може виявитися більш несправедливим та жорстокішим за сьогодні. Це ситуації, де ми спільно шукали справедливість та правду, яку так легко загубити без підтримки та грошей. Саме "ми". Бо кожен, хто отримав допомогу, повірив у державу та в справедливість.
Це не цифри – це робота з конкретною життєвою ситуацією, де громадянин, який потребує – виявився захищеним. Своєрідний емпатичний механізм, який дозволяє державі бути; і не просто збирати податки, а ставити і підтверджувати високу планку легітимності існування.
Я не є профільним юристом, і навряд чи можу судити про складні перипетії між людиною та "законодавчим актом", але я можу і маю право судити з точки зору громадянина. Всесвітньо відомий філософ Ісая Берлін написав влучно коротке есе "Дві концепції свободи", де через інтуїцію плюралізму цінностей, визначив дві концепції свободи: негативна й позитивна. Негативна свобода є відсутністю обмежень, що перешкоджають людині здійснити усвідомлене бажання. Позитивна ж свобода була розтлумачена можливістю людини самісно визначати свою долю. І хоч я знаю, що полетить каміння з боку академічних філософуючих, скажу більш приземлено та поєднуючи. Можливість будь-якої людини отримати від держави захист своїх прав чи реакцію у протиправній ситуації, виступає саме реалізацією свободи позитивної. Надзвичайно важливою для демократій.
Система безоплатної правової допомоги забезпечує доступ до правової інформації, слугує вітриною правових послуг, підвищує правосвідомість та культуру громадян. Ця кропітка та титанічна робота втілюється професіоналами, котрі пройшли відкритий конкурсний відбір, проведений під контролем та за активної участі громадськості спеціально створеними і незаангажованими комісіями.
Ефективність системи БПД стала можливою завдяки встановленню та дотриманню чітких і прозорих процедур добору кадрів до системи БПД, дотриманню стандартів надання адвокатських послуг адвокатами системи БПД, професійного, неупередженого та вмотивованого управління системою БПД з боку тих фахівців, які заклади її фундамент, створювали та заповнювали кадрами, постійно підвищуючи стандарти роботи цієї системи.
На посаду керівника системи БПД має бути обрано не просто бюрократа, а професіонала, який збереже та розвине. Людину, яка володітиме не просто посадою, а буде здатна на той рівень взаємодії з громадянином, де він не прохач, а просить тлумачення та допомоги, як всі клієнти цього ресурсу.
Держава має уособлювати емпатичність перш за все. Таким чином вона збереже саму себе.
