Мирна угода на умовах Путіна стане руйнівною для глобальної безпеки (Atlantic Council, 13 лютого 2025 року)

Захоплення Росією Криму в 2014 році стало переломним моментом у сучасній європейській історії. Подальше повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році поставило світ на межу Третьої світової війни. Зараз, коли, за повідомленнями, мають розпочатися серйозні переговори про можливу мирну угоду, ми наближаємося до критичного моменту, який визначить майбутнє міжнародних відносин на десятиліття вперед.

Сьогодні, озираючись назад, зрозуміло, що загроза, яку становить російська агресія в Україні, могла бути ліквідована майже негайно. Як тільки президент Росії Володимир Путін оголосив про незаконну анексію Криму на початку 2014 року, українська влада могла б оголосити стан війни та віддати наказ своїм військовим захищати півострів. Приведення сил НАТО у бойову готовність могло б додатково остудити голову яструбам у Кремлі.

Цього, однак, не сталося. Натомість міжнародна спільнота стояла осторонь і спостерігала за розгортанням російського вторгнення, в той час, як західні партнери України дотримувались політики умиротворення агресора і застерігали Київ від будь-яких дій, які могли б спровокувати Путіна. Таким чином, можливість зупинити російське вторгнення на початковій стадії була втрачена, що відкрило шлях до подальшої ескалації дій Кремля, які, зрештою, призвели до повномасштабного вторгнення у 2022 році.

Протягом останніх одинадцяти років російське вторгнення в Україну призвело фактично до руйнування системи міжнародної безпеки. Воно поставило під сумнів непорушність міжнародних кордонів, які були встановлені після Другої світової війни. Вторгнення Росії також серйозно дискредитувало процес ядерного роззброєння, а рішення України віддати свій величезний ядерний арсенал у 1994 році, тепер без сумніву, вважається однією з найдорожчих помилок у сучасній історії.

З огляду на глобальні наслідки будь-якого врегулювання, яке буде досягнуте шляхом переговорів у питанні війни Росії проти України, життєво важливо, щоб увесь мирний процес був зосереджений на чинних міжнародних зобов'язаннях Росії. До них відносяться Будапештський меморандум 1994 року і визнання Москвою кордонів України 1991 року.

Зрештою, який сенс підписувати будь-які нові договори з Росією, якщо Москва відмовляється визнавати або дотримуватися умов багатьох міжнародних угод і документів, які вона підписала раніше?

На карту поставлено надійність всієї системи міжнародних договорів, яка регулює міжнародні відносини, як-от Віденська конвенція 1969 року. Відома як "договір про договори", Віденська конвенція встановлює чіткі керівні принципи щодо того, як слід складати, визначати, змінювати і тлумачити міжнародні договори. Вторгнення Росії становить таку ж серйозну загрозу для Гельсінських угод 1975 року, які підтвердили принцип територіальної цілісності.

Важливо також, щоб мирний процес безпосередньо стосувався питання нерозповсюдження ядерної зброї.

Відмовившись у 1990-х роках від третього за величиною ядерного арсеналу у світі, Україна зробила безпрецедентну послугу у справі глобальної безпеки. За останні три десятиліття цей односторонній крок України на підтримку режиму нерозповсюдження ядерної зброї приніс країнам світу економію в трильйони доларів.

Однак, на жаль, гарантії у сфері безпеки, які, як вважала Україна, вона отримала за Будапештським меморандумом, не спрацювали. Натомість Росія розпочала найбільше з часів Другої світової війни вторгнення на європейському континенті, яке принесло в Україну невимовну кількість смертей і руйнувань.

До того ж Кремль застосував ядерний шантаж проти позбавленої ядерної зброї України як інструмент для початку вторгнення і стримування Заходу від надання Києву вкрай необхідної військової допомоги. Зрозуміло, що багато хто в Україні зараз відчуває, що Україна має повне право вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1968 року, якщо не зможе отримати справжні гарантії безпеки.

Погана мирна угода посилить шкоду, яку російське вторгнення вже завдало нинішній архітектурі міжнародної безпеки. Вона легітимізує міжнародну агресію і створить небезпечний прецедент, який матиме катастрофічні наслідки для глобальної стабільності. Щоб уникнути цього, західні лідери повинні повернутися до існуючих міжнародних договірних зобов'язань Росії щодо непорушності кордонів і незастосування сили.

Важливо, щоб Україна також отримала надійні довгострокові гарантії безпеки, які можуть запобігти повторенню нинішнього російського вторгнення в найближчі роки. Якщо цього не буде зроблено, це створить передумови для нової ери геополітичного беззаконня, яке відчуватиметься далеко за межами порушених кордонів України.

Ігор Смешко, Президент Центру стратегічних досліджень та аналізу, колишній начальник Головного управління розвідки МО України та ексголова Служби безпеки України, доктор технічних наук.

Джерело: Atlantic Council, 13 лютого 2025 року.

https://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/a-putin-friendly-peace-deal-would-be-disastrous-for-global-security/

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.