19 листопада 2012, 02:01

ars longa: Пінзель у Луврі

Кажуть, у Бориса Возницького – була мрія. Аби Пінзеля побачив Лувр. Ця мрія втілилася у життя – через півроку як не стало Бориса Возницького. Пінзель уже в Луврі – і з 22го листопада він відкритий для всіх охочих побачити "танцюючих" химерних святих у Парижі.



Або я помиляюся, або чогось не знаю, але саме Борис Возницький – першовідкривач Пінзеля. Він віднайшов його – спочатку для себе, а потім для всіх. Або я помиляюся, або чогось не знаю, але мистецтвознавця рівня Возницького – нам ще довго чекати.



Возницький шукав і знаходив ці скульптури у селах. Там їх використовували як дрова, або просто – згодовували жукам. Барокові ангели і святі Пінзеля – хто з дерева, хто з вапняка – такі ж чудернацькі і міфічні як їх Автор. Про нього відома дещиця, а решта – хіба легенди. Він ідеальний герой творів. Серед тих, хто описав його – Володимир Єшкілев, "Втеча майстра Пінзеля".



У Бучачі, де він колись з'явився і в церкві якого вінчався – не всі знають хто такий Пінзель. Для когось це -... кандидат в депутати, для когось – адвокат, якого вже нема і який "такий-во файний був"... Але навіть не відаючи нічого про Автора – тут ревно оберігають його творіння. Навіть не з мистецьких ревнощів – а з якихось внутрішньо-чуттєвих. Аби зібрати святих на мандрівку до Лувра – за них умовляли, випрошували і навіть пригрожували правоохоронцями. Не допомогло це тільки Святому Онуфрію.



Попри те, що луврські мистецтвознавці шалено хотіли побачити і його в залі de la Chapelle, святий Онуфрій залишився у тернопільському селі Рукомиш. Тутешні вірять: саме Онуфрій їх береже від усього, наприклад, від ураганів американського штибу – таких як Сенді. Тому Онуфрія надійно заховали від охочих повитріщатися на химерного святого. У Луврі їх зрозуміли: Пінзель притягує.

Святий Онуфрій залишився в Україні. Тут же – неподалік Львова, у Годовиці, ще один бароковий шедевр. Захаращений костел. У ньому лишився хрест. Той, хто сотворений Пінзелем, покинув цей хрест і теж рушив до Парижа. А забутий українцями костел вразив французів. Про усе це і ще чимало цікавого дуже-дуже рекомендую матеріал журналістки Ольги Петрів (для Підсумків 5 каналу) – вона вже побачила Пінзеля у Парижі:

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Не будь страусом.

Прикро, та схоже, нема людини, яка могла б пояснити Віктору Федоровичу, хоча б на пальцях, що країна – не Межигір'я. Це не його персональний простір, яким він може розпоряджатися залежно від напряму вітру своїх думок...

Прецедент Тітушка

На цьому відео – троє підсудних визнають свою вину публічно, у суді, у присутності камер. Вибачаючись перед УСІМА журналістами (це одна із умов угоди) – ці троє осіб, так би мовити, проявляють рішучість...

1 липня – суд у справі Тітушка (+РОЛИК)

Понеділок, 1 липня о 10-ій – Шевченківський суд м. Києва – суд у справі Вадима Румуна Титушка (напад на журналістів). Для зручності і хронологічності змонтувала усе наявне у нас відео і фото в один ролик, з заповільненнями-підкреслюваннями тощо...

Ж і Пряник.

Завтра політики і держслужбовці будуть слати нам привітання. З днем журналіста. Як правило – фальшиві. Кожного року різні політичні сили і держустанови відправляють нам листівки із пафосним, скопійованим із минулорічних текстів набором слів...

гопо-спортівуси VS журналісти (+НОВЕ ВІДЕО!)

Аби не було спекуляцій – спробую відновити тут хронологію. Це стало можливим завдяки новому відео – на якому зафіксовано початок нападання. Це відео журналістки Валерії Івашкіної (сайт Думская...

ars longa: Пінзель у Луврі

Кажуть, у Бориса Возницького – була мрія. Аби Пінзеля побачив Лувр. Ця мрія втілилася у життя – через півроку як не стало Бориса Возницького...