Не час панікувати. П'ять хороших новин 2021-го
"Гуляйте, ми прикриємо!"
Таке я чув в один голос від наших військових за останній тиждень цього року. Поки на мирних територіях вже починаються святкові вихідні і тости за 2021-ий рік, там на фронті триває робота рутинна. Що б не сталося – тримають оборону.
Я завершив свій рік важливою поїздкою. За три дні ми з Андрієм Римаруком з фонду "Повернись живим" проїхали 2300 км уздовж лінії фронту від Широкиного до Щастя. Ця поїздка дуже добре дала нам відчути стан справ.
Поки ми тут переливаємо з пустого в порожнє і думаємо, нападе чи не нападе Путін, хлопці і дівчата там напоготові вже давно. Уже восьмий рік поспіль, якщо бути точним.
І у них паніки немає. Хоч як цього року кремлівський кадебіст і не намагався налякати Україну і світ скупченням військ на наших кордонах – спершу навесні і тепер, під кінець року.
У Кремлі вкрай знахабніли і навіть провели псевдовибори до російської державної Думи просто на наших територіях – вперше в окупованих районах Донецької та Луганської областей і вдруге в окупованому Криму. "Іх там нєт", кажете? Але вони забули про це збрехати і нарешті визнали правду.
Росія показала світу своє справжнє обличчя. І цей холодний душ подіяв на західні країни, які вже трохи перестали помічати нахабство Кремля.
Газова блокада Європи, фактичний аншлюс Білорусі, криза з мігрантами на кордонах ЄС, нарощування військової присутності біля кордонів України. Це схоже на загострення у Путіна та його свити, а, значить, у самій Росії справи зовсім кепські.
Усе це нарешті змусило наших західних партнерів називати речі своїми іменами. А саме – Росію агресором, а Путіна – вбивцею. Ці слова врешті пролунали з вуст президента США Джо Байдена.
Ми побачили, що буває, коли вчасно не переріжеш усі зв'язки з Росією. Це смерть демократії. Сусідня Білорусь цього року ще глибше занурилася у вплив Кремля. Лукашенко фактично силою захопив владу в країні і віддав її у лапи Путіна. А Кремль остаточно розгромив і без того імпотентну російську опозицію. Навальний сидить, його команда розбіглися по світу.
Помʼянемо.
Але нам своє робити. І не час панікувати.
Ми цього року мали і сумне, і радісне. Тому давайте про хороше – ось мої п'ять важливих подій 2021 року.
Перша подія – це перемоги наших спортсменів та артистів. Збірна добре показала себе на Євро-2020, а наші олімпійці та паралімпійці привезли додому заслужені медалі зі змагань.
Гурт Go_А на Євробаченні навів шуму в Роттердамі. Це ж перемога культурної дипломатії! Чи міг хтось подумати, що під українську народну "Весняночку" в сучасні обробці європейці будуть запалювати, що аж конопляний гай шумів?
Друга подія – це нарешті початок нормальної вакцинації в Україні. Так, за темпами ми відстаємо від західних країн, на які хочемо рівнятися. Під кінець року трохи більше 40% дорослих українців пройшли повний курс вакцинації, тоді як у Європі це вже давно під 80% щеплених. Але чим щепитися, у нас є, центри щеплення є, і ми навіть можемо обирати тип вакцини.
Третя подія – це падіння Медведчука. Влада в Україні нарешті визнала Медведчука російським колаборантом і прикрила рупори російської пропаганди в Україні. Єдине зауважу – важливо, щоб такі рішення були юридично продуманими і бездоганними. І щоб потім державі не довелося компенсовувати цим колаборантам з державного бюджету.
Також цього року ми побачили приниження, як нам здавалося, всесильного кума Путіна. Виявилося, що із самим Путіним він напряму не спілкується, і задачі йому нарізають заступники заступників. Сподіваюсь, 2022 рік стане роком посадки Медведчука у вʼязницю. І на цьому боротьба з російськими посіпаками в Україні не завершиться.
Четверта подія – це довгоочікувана відставка "всесильного" міністра Авакова. Сім років як гранітний монумент сидів на Богомольця. Його не могли посунути ані численні корупційні скандали, ані кричущі факти свавілля на та насилля підлеглих, ані зляпані на колінці розслідування резонансних вбивств, та невинні люди за гратами.
Але це таки сталося. Аваков більше не керує внутрішніми справами в країні. Тепер важливо, щоб політична памʼять людей не підвела, і вони не забули і не пробачили.
Пʼята подія – це відкриття ринку землі в Україні. Земельна реформа в Україні тривала фактично 30 років. І закон про ринок сільськогосподарських земель, який нарешті запрацював цього року, став нарешті довгоочікуваним проривом у цій галузі.
Так, до нього є питання, навколо нього є чимало дискусій. Але це перший важливий крок. Будуть доповнення, будуть зміни, але перший крок зроблено.
Цього року ми відзначили 30 років незалежності. Завжди тішить, як в один день українці забувають про погане і однаково переповнюються гордістю за свою країну.
Кажуть, десь у 30 починається криза середнього віку. Але ні, це не про нас. Ми вже давно обрали свій курс.
Нам на Захід, до ЄС і НАТО, нам змінюватися і дорослішати, позбавлятися ілюзій, що хтось нас захистить. Нам впорядковувати справи всередині держави, вчити державу бути ефективною менеджеркою власних ресурсів. Адже їх багато, але вправності поки що мало.
Давайте домовимося, наступний рік для всіх нас буде кращим і легшим. З Новим роком і Різдвом!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
