Вітаю Яценюка та ''Стоп цензурі!'' – цензуру в Україні офіційно узаконено. А ющенку – щоб ти згорів разом з дачею, падлюка!

Цікаво, що робитиме Олена Притула, якщо її буде звільнено з посади головного редактора УП наказом, скажімо, Дарки Чепак?

Кажете, такого не може бути? Адже Дарка – державний чиновник, прес-секретар президента.

Може! В Україні можливо все. Якщо дочитаєте до кінця – переконаєтеся.

А поки я хочу привітати особисто Арсенія Яценюка з тим, що суддя Вищого адміністративного суду України Микола Олексієнко повернув йому позов до Януковича:

http://www.pravda.com.ua/news/2012/09/7/6972291/

І ніхто ж навіть на УП не напише, що суддею ВАСУ пана Олексієнка призначив саме пан Яценюк! Ось постанова, де першим йде прізвище Олексієнка:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2763-17/card3#Files

А ось поіменне голосування за призначення суддів, де Яценюк – "за":

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=16705&krit=66

Не буду здивований, якщо Яценюк тепер волатиме про продажних суддів.

А волати ж треба про продажних депутатів, завдяки яким маємо таких суддів!

Я знаю лише дві держави в світі, де апеляційний суд може скасувати рішення навіть верховного та конституційного судів. Це Сейшели та Україна. Але якщо сейшельским законодавством це передбачено (цього тижня апеляційний суд Сейшел скасував рішення конституційного суду щодо одного з апеляційних суддів), то українським – начебто заборонено!

Проте насправді апеляційний суд міста Києва щодня порушує та скасовує Конституцію України. І це жодних яценюків не обходить.

Вчора цей апеляційний суд мав здійснити чергову наругу над законом та відмовити незаконно звільненому головному редактору "Сегодня" Ігорю Гужві в поновленні на роботі.

Жоден стоп-цензурник, навіть ті, хто їздив до редакції "Сегодня" на початку цього року "боротися з цензурою Ахметова", вчора до суду не прийшов. А в суді ахметовські юристи доводили, що безстроковий трудовий договір Гужви з "Сегодня" є строковим – до моменту рішення наглядової ради його звільнити!

Минулого разу, коли ще в липні прийшов послухати справу Гужви я, суддя Білич на засіданні прямо запитувала ахметовських юристів, як це їм вдалося скасувати трудове законодавство.

Вчора судді Білич у колегії суддів вже не було. А суддя Кулікова, яка головувала, запитала адвокатів Гужви: "То що таке, на вашу думку, безстроковий трудовий договір? Пожиттєвий?"

З цієї фрази вже можна зрозуміти, яким буде рішення. Воно мало бути вчора, але судді злякалися газетного конгресу та відклали своє рішення про узаконювання цензури в "Сегодня" на 14-00 вже 13 вересня.

Думаю, що й тоді ніхто з так званих стоп-цензурників до апеляційного суду не прийде.

Як не прийдуть туди вони й 12 вересня на 12-00 – на вже повторне слухання моєї апеляційної скарги у справі підписанта "Стоп цензурі!" Османа Пашаєва, якого незаконно звільнили з СТБ. Але це стоп-цензурників не турбує та не турбувало. Мабуть, новий громадянин Рибачук це не схвалює. Чесно?

Хоча саме присутність і плакати "Стоп цензурі!" були дуже потрібні в тому ж апеляційному суді минулого року, коли вперше слухали мою апеляційну скаргу та вирішили, що Пашаєва звільнено законно.

Ціною неймовірних зусиль я переміг у Верховному суді, а тому справу Пашаєва направили на новий розгляд. Я через свій блог на УП просив від них підтримки – та не отримав нічого.

І тепер мені смішно, коли Мустафа Найєм та ТВі волають про необхідність підтримати їх. Пізно волати, коли мікрофон вже вимкнули. А вимкнули через рішення так званих судів, в тому числі ВАСУ.

Хай Микола Княжицький подякує за призначення цих суддів першому номеру свого списка Яценюку.

Але повертаємося до головної для мене теми.

Що робитиме Олена Притула, коли її буде звільнено з посади головного редактора УП наказом прес-секретаря Януковича? З тих підстав, що Дарка Чепак раніше працювала в УП?

Я думаю, що мовчатиме. Або на знак солідарності зі своїм звільненням забанить свій власний – Олени Притули – блог на головній сторінці УП. Щоб якомога менше читачів дізналися про її звільнення.

Саме так вона зробила з моїм блогом. Я справді багато разів розповідав про моє незаконне звільнення з посади головного редактора газети "Экономические известия" з 7 квітня ще 2008 року.

Основна справа про це понад 4 роки розглядалася судами аж до Верховного – і завершилася новим рішенням Шевченківського суду визнати тричі незаконне звільнення – за неправильною статтею КЗпП, з іншої посади та з причини неіснуючого сумісництва – законним. Це рішення від 1 серпня 2012 року, очевидно, набере чинності о 15-00 вже 24 вересня – завдяки тому ж апеляційному суду.

Але пізно ввечері 5 вересня завдяки тому ж самому апеляційному суду.міста Києва вже набрало чинності незаконне рішення Печерського суду в додатковій справі – за моїм позовом до Ющенка та Януковича з приводу того ж звільнення.

Адже я лише 2011 року дізнався, що 7 квітня 2008 року мене начебто за сумісництво з "Комерсантом-Україна" звільнив з "Экономических известий" гендиректор останніх Андрій Радюк, який – увага! – з 20 лютого того ж 2008 року працював в апараті Ради національної безпеки та оборони, яку очолював Віктор Ющенко.

То ж чому б і Дарці Чепак, яка раніше працювала в УП, зараз не звільнити Олену Притулу? Печерський та апеляційний суд це дозволять!

Найцікавіше, що покидька ющенка, який раніше припхався до Печерського суду свідчити проти Тимошенко, в моїй справі до цього Печерського суду взагалі не викликали, хоча він був відповідачем!!!

Суддя Батрин усно пояснила в засіданні, що ющенко мешкає на державній дачі з державною охороною, а тому повістку надіслати йому неможливо. Але суд встановив, що всі сторони в справі були належним чином поінформовані про цей процес!

Щоб ти згорів разом з цією дачею, падлюка!

"Ми здобули" право звільняти редактора приватної газети руками президентського чиновника та уникати будь-якого покарання за ці дії, за корупцію та за своє власне незаконне сумісництво.

Ось документально зафіксована цензура, яка 5 вересня 2012 року набрала законної сили, але про яку з головної сторінки УП чи з екрану ТВі ви ніколи не почуєте:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24652051

Справа N2-226/12

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді – Батрин О.В.,

при секретарі – Ковалевська А. П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України як Голови Ради національної безпеки і оборони України, Апарату Ради Національної безпеки і оборони України, ОСОБА_6, ОСОБА_2, за участю третьої особи ПрАТ "Аріон-Інвест" про відновлення порушених трудових прав, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Президента України як Голови Ради національної безпеки і оборони України, Апарату Ради Національної безпеки і оборони України, ОСОБА_6, ОСОБА_2, за участю третьої особи ПрАТ "Аріон-Інвест" про відновлення порушених трудових прав. Даний позов мотивований тим, що позивач працював в ЗАТ "Економічні відомості". Проте, відповідач ОСОБА_2, будучи керівником департаменту Апарату Ради Національної безпеки і оборони України в період з 22 лютого 2008 року по 4 березня 2010 року, звільнив позивача з посади виконуючого обов'язки Головного редактора друкованого засобу масової інформації "Економічні відомості щоденна газета", яку він займав за сумісництвом. В зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив відновити його трудові права – визнати порушенням норм Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" підписання наказу від 7 квітня 2008 року "Про звільнення ОСОБА_1." ОСОБА_2; визнати, що вказаний наказ грубо порушив Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", КЗпП України, рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", використаного в абз. 6 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України від 29 жовтня 1998 року; зобов'язати Президента України як Голови Ради національної безпеки і оборони України відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦК України негайно вжити заходів із захисту цивільних прав та інтересів позивача, як тривало та нахабно порушуються з квітня 2008 року з вини його підлеглого; стягнути солідарно з усіх відповідачів у відшкодування шкоди, пов'язаної з незаконним звільненням, невиконанням судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, та порушенням Закону України Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" 1 000 000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, надавши заяву про застосування строку позовної давності, відповідно до якої в задоволенні позову просив відмовити в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом та його безпідставністю.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися по невідомим суду причинам, хоча про час, день та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Тому, суд розглянув справу в їх відсутність, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивача відповідно до наказу 3 42 від 7 квітня 2008 року звільнено з посади виконуючого обов'язки Головного редактора друкованого засобу масової інформації "Економічні відомості щоденна газета", яку він займав за сумісництвом (а.с. 4).

Даний наказ виданий генеральним директором ЗАТ видавництво "Економічні відомості" ОСОБА_2, який на той час обіймав посаду керівника департаменту Апарату Ради Національної безпеки і оборони України (а.с. 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" посадові особи апарату Ради національної безпеки і оборони України є державними службовцями.

Тобто, ОСОБА_2, будучи державним службовцем та, водночас, обіймаючи посаду генерального директора ЗАТ видавництво "Економічні відомості", здійснив звільнення позивача з посади.

Про вказаний факт позивач дізнався з листа Апарату Ради національної безпеки і оборони України 23 травня 2011 року.

Проте, до суду з вказаним позовом про відновлення своїх порушених трудових прав позивач звернувся 12 січня 2011 року (а.с. 1), тобто по закінченню тримісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України з дня, коли він дізнався про порушення свого права.

Тобто позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

А тому, в задоволенні позову ОСОБА_1 про відновлення порушених трудових прав – визнання порушенням норм Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" підписання наказу від 7 квітня 2008 року "Про звільнення ОСОБА_1." ОСОБА_2; визнання вказаного наказу таким, що грубо порушив Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", КЗпП України, рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", використаного в абз. 6 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України від 29 жовтня 1998 року; зобов'язання Президента України як Голови Ради національної безпеки і оборони України відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦК України негайно вжити заходів із захисту цивільних прав та інтересів позивача, як тривало та нахабно порушуються з квітня 2008 року з вини його підлеглого; стягнення солідарно з усіх відповідачів у відшкодування шкоди, пов'язаної з незаконним звільненням, невиконанням судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, та порушенням Закону України Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" 1 000 000 грн. – слід відмовити в зв'язку з закінченням строків звернення до суду за захистом свого порушених трудових прав, передбачених ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди за невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року, яке підлягало негайному виконанню, задоволенню не підлягають, оскільки дане рішення суду скасоване, а справа направлена на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва (а.с. 100-101), де рішення по даний час ще не прийнято.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України як Голови Ради національної безпеки і оборони України, Апарату Ради Національної безпеки і оборони України, ОСОБА_6, ОСОБА_2, за участю третьої особи ПрАТ "Аріон-Інвест" про відновлення порушених трудових прав – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя