Кого ми виховуємо?
Пам'ятаю, ще в дитинстві чув від свого дідуся: "без догляду та без виховання виростає лише бур'ян". Тоді цю фразу я інтерпретував однобоко, мовляв бур'ян може рости лише на городі, аби його не було потрібно регулярно поливати та піклуватись про рослини. Із часом почав розуміти символізм народної мудрості.
Коли бачу чвари у парламенті, негаразди в країні та інший негатив, що ллється із джерел ЗМІ, часто задаю собі питання: "а що для мене є Україна?". Можливо це її території або певна ділянка землі, можливо це її історія, можливо це її влада? Навряд чи є однозначна відповідь на таке філософське питання. Отже моя думка буде суб'єктивною. Для мене Україна – це її люди. Саме так, не люди у розумінні населення, а люди у розумінні носіїв влади та носіїв державності незалежно від професії, віросповідання та ідеологічних поглядів. Саме з людей, як із молекул, складається наш український організм і чим якісніша та здоровіша кожна молекула, тим здоровіше вся система.
Дідусь говорив, що виховання важливе тоді, коли дитина лежить поперек лави, а не вздовж її. Отже закладати найкращі риси особистості потрібно з раннього дитинства. Турбуватись, поливати, давати сонячні промені мають не лише батьки, а все суспільство, це першочергове завдання останнього. Суспільство визначає манери поведінки індивіда, розкриваючи що таке добре та що таке погано.
Особисто я дуже вдячний своїм батькам за належне виховання. Багато своїх досягнень я здійснив саме завдяки їм, проте я не відхиляю важливу роль суспільства у своєму вихованні. Як зараз пам'ятаю свій навчальний клас у середньо освітній школі Запоріжжя. На той час займатись спортом було модно, дух змагань, зокрема серед хлопців, панував завжди. Всі хотіли подобатись дівчатам, всі прагнули перевершити одноліток та довести свою першість. Ще тоді я зрозумів, що успіх серед ровесників та вчителів полягає саме у подоланні перешкод за принципом: "переможець отримує все". Можливо саме це й спонукало мене відвідати перше заняття в басейні, хоча я панічно боявся води та не переносив різкий запах хлорки.
Проводячи паралелі із сьогоднішніми днями, роблю висновки, що ситуація кардинальних змін не зазнала. Єдине "але" – виховання суспільства працює за тим самим принципом, тільки в іншу сторону. Нині теж між школярами йде першість, але учбового та спортивного життя вона не стосується. Нещодавно знайомився зі статистикою опитування серед школярів міста Києва. Виявляється, більша половина хлопців має бажання у майбутньому стати бізнесменами. На запитання: "що ти розумієш під цією професією?", чіткої відповіді немає, хоча аналогії різноманітні починаючи від "народного депутата", закінчуючи "Сашей Бєлим" із відомого серіалу "Бригада". Підміна цінностей у суспільстві, в першу чергу відображається саме на дітях та підлітках, які у цьому віці вбирають всю інформацію, як губка, будуючи на отриманих даних власний світогляд.
Серед дівчат картина наступна: для багатьох ідеалом чоловіка і жінки є відомі зірки шоу-бізнесу Потап та Настя Камєнських, що стосується подальшої кар'єри, то більшість школярок планує поєднати майбутнє саме із "співочо-концертною" діяльністю, яка, за їх словами, "приносить великі прибутки та дозволяє подорожувати світом". Зверніть увагу, що опитування проводилось серед тих, хто буде народжувати за 7-10 років. Більше того, третина опитуваних у віці 14-16 років зізнались, що вживали алкоголь, деякі роблять це регулярно.
Не хочу шукати винних – марна справа. Зазначу лише, що виховання грає ключову роль для майбутнього нації. Від нас залежить – чи це позитив, чи негатив. Спорт я розглядаю як один із чинників саме позитивного виховання у дусі здоров'я, патріотизму та гармонії із навколишнім світом, чого так бракує українському організму. Якщо ми й надалі будемо пасивно спостерігати як деградує сучасна молодь, бур'ян почне рости сам по собі і боротись із ним вже буде нікому.
www.swimfund.org.ua
