20 років Незалежності України...
20 років Незалежності України...свято для населення, чи свято для посадовців, які за років молодої України примножили свої статки у 20 разів. Обіцянки, які ми чуємо від верхівки нашої влади інколи доходять до абсурду, а вихваляння тим, що вже зробили просто без посмішки на лиці слухати не можливо, особливо, коли це стосується здоров'я нашої нації.
Що ми "отримали" за роки нашої самостійності у цьому аспекті?...та багато чого. Наприклад, аптеки, де ціни з кожним днем на медикаменти ростуть як гриби під дощем, та вони, ще й із сумнівною якістю. Лікарі, які з метою виманити гроші з пацієнта не лікують, а м'яко кажучи помагають пройти на "той" світ. А чого варта якість продуктів які ми споживаємо, одне суцільне ГМО, з маркуванням "без ГМО". І саме головне, що усі ми вже до цього ніби звикли, нас влаштовує наше таке оточення. А кого і не влаштовує, пробує боротись, та чомусь влада цьому явно не сприяє, а мала би, адже їхні діти, батьки та родичі "напевно" також живуть в нашій країні.
Зі свого особистого досвіду знаю, що вийти на контакт з посадовцями доволі важко, а особливо, щоб заручитись їхньою підтримкою, хоча б у листі. Напевно ті хто сидять у правлячих кріслах не хочуть вникати у проблеми простого народу, не хочуть чути нас та сприяти у будь-яких діях. Коли я ініціював створення Фонду підтримки молодіжного та олімпійського плавання, виходив із того, що переважна більшість спортсменів, окрім того щоб бути ними, більше нічого і не вміють, я також не виняток. Але у мене було бажання...бажання працювати та ділитись своїм отриманим досвідом. Коли Федерація плавання України надала мені дані того, що в нашій державі не вміють плавати 90% дітей, я просто був ошелешений. Постає питання чому? Напевно, дві наглядні причини можна побачити і не вникаючи особливо у структури спорту:перше – плавання в Україні доволі не з дешевих задоволень, друге – те що достойних комунальних басейнів в Україні не так вже і багато (за даними Державного будівельного нормативу забезпеченість критими басейнами повинна дорівнювати 48 м кв. площі води на 1 тис. населення, тобто їх в 11 разів менше від прийнятих норм).
Та як говориться в українській приказці: "без охоти, нема роботи". Тому я шукав методи виходу з цієї ситуації, і вже три роки поспіль в літній період у містах Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Житомир, Херсон, Львів та ін. діє соціальний проект Клуб дитячого плавання, де всі бажаючі діти віком від 6 до 12 років мають нагоду отримати безкоштовні уроки з плавання на відкритих водоймах (І то, цей вік умовний, є відвідувачі і 4 роки та 15 років). У цьому малечі допомагають досвідчені тренери – майстри спорту та титуловані спортсмени України. Результати просто вражають, за цей період приблизно 10 000 дітей відвідали уроки з плавання. Саме цікаве, що не усі відвідувачі вірять в те, що такі уроки можуть бути безкоштовними. Та як бачимо, можуть! Було б бажання. Сама дорога плата за уроки які я отримую, це дитячі посмішки, бажання плавати та розуміння того, що знання які вони отримали будуть неоціненними в їхньому житті. Адже основною метою діяльності Клубу навчити дітей плавати, правилам безпечного поводження на воді, профілактика нещасних випадків, а також популяризація здорового способу життя серед населення.
Своїм прикладом, я хочу показати що в Україні можна працювати, передавати свій досвід та знання, головне, щоб бюрократичні схеми нашої країни та посадовці допомагали тим, щоб не мішали.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
