Важка ноша Олімпійських ігор для країни
Нарешті...дочекались...27 липня 2012 року розпочнуться Олімпійські ігри в Лондоні. Для когось, це просто красиве видовище, а для нас спортсменів – це важлива ноша, адже саме тут, як ніде інше можна представити країну, її потенціал та здобутки у спортивній сфері. Саме на іграх, спортсмени проявляють один до одного найбільше взаєморозуміння, дружби, атмосфери солідарності та чесної гри, адже лише їм самим відомо скільки "поту та крові" вони поклали на підготовку до змагань. Особливо це стосується Української збірної.
Варто згадати, як красиво для спортсменів презентували форму, як помпезно їх проводжатимуть на довготривалу подорож за медалями, але...Як завжди щось у нас не так. Чомусь більшість із наших можновладців думають про красоту видовища, а не про реальність та сьогодення. А воно для нашої країни є плачевним.
За оптимістичними даними американської газети Sacramento Bee
українські олімпійці можуть виграти дев'ять золотих медалей, а розраховувати в загальному аж на 27 медалей. Тобто, Україна буде єдиною державою з ринком, що розвивається, яке увійде в десятку країн з найбільшою кількістю перемог на Олімпійських іграх в Лондоні. Такі прогнози, мене як Олімпійського призера звичайно ж тішать, якби я не знав із власного досвіду зовсім іншу сторону медалі.
Аби неодноразово повстати на найвищий п'єдестал, потрібно багато працювати над собою. Але виникає питання де??? Інфраструктура щодо підготовки спортсменів до олімпіад та змагань зокрема, явно не в належному стані, якщо не говорити або замовчувати те, що вона взагалі відсутня. Ось, якби запровадити, наприклад Олімпійські ігри серед людей в костюмах, з хорошими великими офісами і новими автомобілями на краще адміністрування великого спорту, то яке б місце вони посіли, або яким чином би виконували свої обов'язки??? Можливо тоді було б потрібно придумати нову нагороду: Лузер Олімпійських ігор. Цікаво, чи не так?
Але потрібно завжди пам'ятати, що спортсмени та тренери намагаються знайти способи задля максимального збільшення їх власного потенціалу крізь краще планування, підготовку і виступи, також і чиновники повинні аналогічним чином бути безкомпромісно відданими і прихильними високим стандартам у всьому, що вони роблять.
Неможливо мати висококласних спортсменів і тренерів, що працюють з низьким рівнем адміністрації. Ось такі реалії нашого Олімпійського життя та сьогодення. І нажаль усе це хвилює лише спортсменів, а не владних можновладців та олігархів, які б могли хоть частинку свого капіталу відати на благо країни та розвитку спорту зокрема.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
