Округ 217 або ''Оболонь назавжди''. Фільм про те, що нам потрібен новий проект
Оболонь – це дуже цікаве місце. Яскраве свідченно того, як можна проектувати майбутнє.
45 років тому на Оболоні не було нічого, тільки луки, які щовесни заливало водою. У 1967 р. прийняли новий Генеральний план Києва, де був запроектований новий район. На голому місці побудували масив для 300 тис. людей. Був гарний проект – вже понад 40 років маємо гарний результат.
На жаль, ми вже стали забувати, що можливі великі проекти, розраховані не на один день. Не щоб швиденько напхати у кишені, а щоб результат працював для країни як мінімум на покоління уперед.
Чудовий проект "Оболонь-1967" на 70% себе вже вичерпав. Найкраще про це нагадують інженерні мережі та "чешки" з БПСками навпроти нових будинків на проспекті Героїв Сталінграду. 70% комунікацій району – мотлох. 70% житла – на межі. Далі – руїни.
Нам потрібен новий проект. Як мінімум на 10-20 років уперед. І стосуватися він повинен не стільки забудови, скільки переосмислення стосунків всередині громади. Адже ресурси у громади є – минулого року до бюджету Оболоні надійшло 3 млрд. грн., 620 млн. перераховано до бюджету Києва. Тільки громада це не усвідомлює і ресурсами цими не керує.
Електронний уряд, місцеві референдуми від рівня будинку, кварталу, мікрорайону. Спільний контроль над використанням коштів місцевого бюджету та комунальних платежів. Забезпечення прозорості грошових потоків. Обрання і відкликання тих, хто керує спільним і приймає рішення. Не тільки будівництво багаторівневих парковок, але й заохочення пересування на велосипедах всередині району. Створення нових робочих місць у промзонах – високотехнологічних та лояльних до екології.
Усе це – можливе. Головне – об'єднати людей навколо реальних інтересів.
Про це та інше, у фільмі "Оболонь назавжди", який ми зняли разом з моєю командою. Завтра презентуємо його у кінотеатрі "Братислава".
Ми хочемо розпочати дискусію щодо майбутнього району. Забезпечити спільне бачення мети для людей і мобілізувати їх для спільної дії.
Частина перша.
Частина друга. До речі, в ній багато відео з "Дня Чемпіонів", можна себе пошукати.
Якщо мислити так – то одразу ж стає зрозумілим, наскільки дрібні у своїх діях "грічкосії", ті, хто зараз розпочав блискавично асфальтувати район та фарбувати все навколо.
Хочемо змінити життя – мусимо змінитися самі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
