Фізкультура і масовий спорт як національний проект

Я закликаю народних депутатів України направити запити до президента і Кабміну з вимогою надати інформацію про виконання вже прийнятих рішень щодо розвитку фізкультури та масового спорту.

Іноді в коментарях на Фейсбуці і до блогів мені дорікають тим, що, проводячи паралелі між владою і опозицією, я часто ставлю між ними знак рівності. Мовляв, це несправедливо і є прихованою підтримкою влади.

Нічого подібного.

Я не намагаюся когось підтримати або засудити. Я хочу привернути увагу до близької для мене теми – до стану фізкультури та масового спорту в Україні, а також до стану здоров'я громадян. Так от, якщо дивитися на результати роботи політиків через цю призму, то можна побачити, що вони однаково байдужі до даних проблем.

Щоб у цьому переконатися, кожен бажаючий, наприклад, може відвідати сайт Верховної Ради України. Депутати відпрацювали першу сесію. За цей час було зареєстровано понад 2000 законопроектів – нових, а також тих, яких дісталися в спадок від парламенту минулого скликання.

Якщо вивчити законопроекти, що знаходяться на розгляді двох профільних комітетів (з питань охорони здоров'я, з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту і туризму), а також двох комітетів, які можуть торкнутися зазначених питань побічно (з питань науки і освіти, з питань соціальної політики і праці), то ви не знайдете там жодних пропозицій з системними рішеннями.

Нічого, що хоч якось відповідало б масштабу проблем, немає і близько.

Між тим, багато важливих положень нової редакції закону "Про фізичну культуру і спорт", прийнятого в 2009 р., досі залишаються декларативними. Фізична культура і спорт позначені як пріоритетні напрямки гуманітарної політики держави. Але в реальності ми цього не спостерігаємо. Навпаки – є підміна сенсу.

Останні кілька років спортивне життя ділилося на два періоди – до Євро-2012 та після Євро-2012. Навіть підготовка до Олімпіади в Лондоні відійшла на глибокий другий план, що, безумовно, позначилося на результатах наших атлетів. Зараз країну хочуть поставити на рейки підготовки до зимової Олімпіади – 2022.

У переліку так званих Національних проектів присутній проект "Олімпійська надія". У червні 2011 р. була прийнята Державна цільова програма розвитку спортивної та туристичної інфраструктури на 2011 – 2022 рр. У плані розвитку власне спортивних об'єктів вона стосується чотирьох областей – Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької – і зимових видів спорту.

Важливо відзначити не стільки рівень виконання цих програм, хоча там не все блискуче, а вектори, позначені державою на найближчі 10 років.

Сама Олімпіада – це дуже статусна подія, яка посприяє вирішенню іміджевих завдань. Але як свідчить досвід Євро-2012, якщо в фокусі будуть неправильні пріоритети, то навіть такий масштабний турнір буде мати незначний ефект для простих людей. Громадяни профінансують чергове свято зі своєї кишені, але практичні нічого не отримають взамін. І зараз саме до цього йде.

30 вересня 2010 р. за підсумками засідання Громадської гуманітарної ради при президенті, де розглядалися питання розвитку фізкультури, масового спорту та профілактики захворювань, було прийнято протокольне рішення. Серед іншого, передбачалося, починаючи з 2011 р., будувати по 15 нових басейнів, 15 льодових арен і 500 багатофункціональних спортивних майданчиків на рік.

Тобто, за два роки мало з'явитися 30 нових басейнів, 30 ковзанок та 1000 майданчиків. Як кажуть, без коментарів.

У серпні 2011 р. Кабмін затвердив концепцію Загальнодержавної цільової програми розвитку фізкультури і спорту на 2012 – 2016 рр. з орієнтовним бюджетом в 32,2 млрд грн. У ній було передбачено безліч корисних речей, які стосуються усіх українців – збільшення рухової активності школярів та студентів, залучення дітей та юнацтва в спортивні секції, насичення спортивними спорудами та ін.

Але цей документ завис. 2012 р. вже минув, а криза напевно скорегує обсяги витрат. Є вірогідність, що програма буде відкладена у довгу скриньку. Тобто, на державному рівні в галузі фізкультури та масового спорту зараз немає прикладних документів з конкретними цифрами і завданнями, які були б націлені на вирішення внутрішніх проблем в інтересах усіх українців.

У вересні 2011 р. Кабмін ухвалив рішення оголосити 2012 роком спорту. Було багато планів, але левова частка була відкинута за мотивами "переживемо Євро, а от потім!...". Чим закінчилося – всі прекрасно знають.

Виходить, що фізкультура і масовий спорт випали з числа пріоритетів нашої еліти, незалежно від політичної орієнтації. На словах – усі "за", в реальності – тиша. Влада – продукує документи та публічні заяви, але на практиці проблеми ігнорує. А опозиція навіть на рівні риторики, не кажучи вже про розробку законодавчих ініціатив, не робить жодних спроб щось змінити.

Я намагаюся оцінювати роботу влади і опозиції за такими конкретними питаннями. І якщо вони працюють однаково погано, треба не боятися це визнавати.

На мій погляд, зараз гостро стоїть питання про зміну пріоритетів у спортивному розвитку країни. Як і зазначено в законі, пріоритетом повинні стати фізкультура і масовий спорт. Саме вони повинні стати справжнім національним проектом. Проведення масштабних міжнародних турнірів слід розглядати як структуруючий чинник, але не як самоціль – провели (будь-якою ціною) і забули.

Тоді спорт вищих досягнень отримає потужну опору у вигляді масового руху, а країна – здорових громадян.

Я закликаю народних депутатів України направити запити до президента і Кабміну з вимогою надати інформацію про виконання вже прийнятих рішень щодо розвитку фізкультури та масового спорту. Ситуацію потрібно змінювати, тому що вона погіршується з кожним роком.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.