Звернення до Сафіулліна: Хто й навіщо "топить" українське плавання?
Після серії недавніх постів про ситуацію в українському спорті до мене як до президента Фонду підтримки молодіжного та олімпійського плавання звернулася група тренерів і атлетів.
Колеги попросили привернути увагу до надзвичайно дивної поведінки чиновників Міністерства з питань молоді та спорту (нещодавно реанімованого на основі Державної служби молоді та спорту).
Суть проблеми в наступному.
Ще в жовтні 2012 р. група провідних тренерів і плавців (41 особа, у тому числі – заслужені тренери, переможці і призери Чемпіонатів світу, Європи, Чемпіонатів світу і Європи серед юніорів, Юніорських Олімпійських Ігор) звернулися до тоді ще голові Державної служби молоді та спорту України, а нині – міністра Равіля Сафіулліна з проханням припинити протиправні дії державного тренера з плавання А.А. Власкова.
Але, по-перше, на це звернення не надійшло ніякої відповіді. По-друге, подальші кроки чиновників показали, що вони мають намір продовжувати саме ту діяльність, яка призвела до деградації плавання як значущого виду спорту в Україні.
Справа в тому, що в кожному виді спорту є кілька ключових посадових осіб, від яких залежить дуже багато.
В першу чергу – це державний тренер з конкретного виду. До посадових обов'язків державного тренера з плавання відноситься організація масового навчання, розвиток дитячих спортивних шкіл, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів олімпійської підготовки. Він же повинен займатися лобіюванням будівництва, ремонту та оснащення басейнів, організацією та проведенням змагань різного рівня. Державний тренер також відповідає за підготовку та підвищення кваліфікації фахівців, видання методичних матеріалів, організацію наукового та медичного забезпечення та ін.
Тобто, його компетенція – це інфраструктура, фінансування, всебічне забезпечення розвитку виду спорту на сучасному рівні. Безпосередньо у підготовці спортсменів він не бере участь, але повинен створювати для них умови.
Однак якраз згадані вище напрямки за останні роки виявилися в повному "загоні". І Власков повинен понести за це персональну відповідальність. У будь-якій нормальній країні він був би давно звільнений без розмов. Але завдяки чиновницькій спритності Власков вже років 15 знаходиться біля керма українського плавання.
Причому, перебуваючи на посаді державного тренера, він багато років є першим віце-президентом Федерації плавання України, здійснюючи оперативне управління організацією. Тобто, в одних руках сконцентровані всі – і державні, і громадські – повноваження і важелі впливу на ситуацію.
Необхідність заміни Власкова давно перезріла. На це в жовтні 2012 р. намагалися звернути увагу автори листа до Сафіулліна. І здавалося, що в цьому році плавання в Україні отримає мінімальний шанс на оновлення.
У листопаді 2012 р. був оголошений, а 21-25 січня 2013 р. відбувся черговий конкурс на заміщення посади державного тренера України з плавання. Цей конкурс виграв заслужений майстер спорту, олімпійський чемпіон Сергій Фесенко.
Але тут почалося щось дивне. Замість того, щоб підписати з Фесенком відповідний контракт, чиновники всупереч існуючим нормам і здоровому глузду на два місяці продовжили контракт з чинним держтренером – Андрієм Власковим.
Це викликало обурення серед тренерів і спортсменів! Неефективний чиновник, який усіма можливими способами довів свою профнепридатність, чіпляється за посаду щосили. Скільки будуть тягнутися ці бюрократичні маневри – невідомо.
Плавці і тренери вимагають від Сафіулліна припинити цю ганьбу. В іншому випадку багато з них ще сильніше замисляться над тим, щоб виїхати з України і виступати за іншу країну. Саме так вже вчинила ціла низка талановитих молодих плавців, які не бачать перспектив в Україні при такому керівництві.
Від себе додам таке.
Перше. Ситуація в плаванні – дійсно вкрай важка. У програмі останньої Олімпіади в плаванні було розіграно 34 комплекти медалей (32 в басейні і 2 на відкритій воді). Це другий за кількістю нагород вид змагань після легкої атлетики. Але держава цей вид спорту фактично не помічає. Жодних розумних пояснень цьому немає.
Друге. Щоб щось змінити, необхідно відновлювати плавання саме як систему. Перший ступінь – це масовий спорт.
Немає басейнів – немає секцій – немає відбору талановитих дітей та належного рівня конкуренції. Масовість – це навіть не стільки питання професійного спорту, скільки питання здоров'я народу.
Найперше, що потрібно зробити – це чітко розмежувати повноваження між державним тренером з плавання та головним тренером збірної, а також виключити суміщення чиновницьких посад і керівними постами в Федерації плавання. Не повинно бути так, що чиновники від спорту самі визначають план дій, самі собі "малюють" громадську підтримку і потім самі ж себе і контролюють.
Зараз ще є, що рятувати. В іншому випадку через кілька років представники України на міжнародних змаганнях з плавання перетворяться не просто на статистів – на екзотику!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
