Сім раз відмір – один раз відріж

Україна фактично перебуває в стані війни з Росією. Ми стали жертвою нападу з боку тих, кого вважали не просто друзями, а братами. Просто в голові не вкладається. В січні я проводив зарядку для дітей в Севастополі. Для мене Крим і Севастополь завжди були і будуть невід'ємною частиною України, що б там хто не підписував.

Не беруся оцінювати безпосередньо військові заходи, хочу акцентувати на тому, в чому розбираюся. Єдиний шанс зберегти країну – це провести оновлення у всіх сферах. Нашій країні потрібні глибокі реформи. Необхідно поставити чіткі пріоритети, щоб громадяни розуміли, як і куди ми рухаємося. Я наполягав і продовжую наполягати: одним з головних пріоритетів має бути здоров'я нації. Це мобілізуючий фактор для суспільства. У першу чергу – здоров'я молодих поколінь.

Що нам пропонують політики зараз? Програму реформ намагаються підмінити тотальним урізанням витрат. Я розумію, що країна у важкій ситуації і треба жити дуже економно. Але просто скоротивши витрати, ми нічого не змінимо. Влада повинна запропонувати бачення – ось тут ми скорочуємо, але робимо ставку на те, що через рік-два-три витягне нашу країну з кризи, змінить наше життя на краще. Однак, цього не відбувається.

План оптимізації бюджетних витрат, що підготувало Міністерство фінансів, має певну раціональність. Хоча, вивчаючи цей документ, виникає враження, що фахівці підмінили поняття "оптимізація" урізанням. В мережі можна знайти критику тих пунктів цього документа, що стосуються скасування пільг, зменшення заробітних плат і т.д. Проте ніхто не говорить про практично відсутність фінансування галузі спорту.

У пункті 35 вказано про "Перехід від утримання центрів олімпійської підготовки до оплати наданих ними послуг". Те, що на спорт не виділяють достатньо коштів, давно нікого не дивує. Спортсмени тренуються фактично лише на ентузіазмі. В Україні майже відсутні центри олімпійської підготовки, що оснащені відповідними технічними матеріалами. Підростаюче покоління олімпійського резерву не може тренуватися в центрах олімпійської підготовки, що відповідають сучасним умовам. Їх практично немає в Україні. Та невелика сума, що виділяється з бюджету ледве покриває основні витрати, не говорячи про матеріально-технічний стан приміщень, закупку нового (сучасного) індивідуального спортивного інвентарю. Чи можуть наші бобслеїсти привезти медалі із світових чемпіонатів, якщо вони катаються на бобах (санчатах) двадцятирічної давності?

Українська нація завжди мала великий потенціал у спортивній сфері. Проте в умовах незалежності з кожним роком цьому приділяється все менше уваги. Усі, хто дивився Сочинську Олімпіаду, невже ви не відчували гордості за свою країну, коли наші біатлоністки здобули золото? Чи коли наші паралімпійці завоювали 25 нагород і посіли четверте місце у командному заліку? Спортсмени – це ті люди, які незважаючи ні на що, продовжують гідно представляти Україні на світовій арені. Вік спортсмена дуже короткий. Відсутність умов для підготовки та тренувань ускладнює можливість самореалізації молодих людей. Відомо, що з держбюджету виділялися кошти призерам та переможцям світових змагань та чемпіонатів з різних видів спорту. Це теж вид мотивації для спортсмена. Погодьтесь, наші олімпійці і не лише олімпійці заслуговують винагороду. У пункті 37 Плану оптимізації бюджетних витрат пропонується переглянути розмір винагород спортсменам України – чемпіонам, призерам змагань міжнародного рівня та їх тренерам з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту для інвалідів. Сумнівно, що перегляд винагород відбудеться в позитивний бік для спортсменів. До того ж, практично увесь гонорар спортсмени витрачають на підготовку до змагань та купівлю спортивного інвентарю. Якщо зараз держава не може забезпечити повний обсяг винагород, то варто частину виплатити цього року, а частину – наступного. Потрібно шукати альтернативу замість того, щоб врізати бюджет. Адже представники наших спортивних команд заслуговують на належну підтримку.

Особливої уваги заслуговує пункт 36, де вказано, що відбудеться скорочення обсягів видатків на фінансування заходів фізкультурно-спортивних та молодіжних і дитячих громадських організацій. Діти – це та частина населення, яке потребує особливої уваги як з боку держави, так і з боку соціуму. Громадські та дитячі організації допомагають підростаючому поколінню розвиватися, шукати себе, бути соціально-активним. Спортивні заходи, що проводяться покликані пропагувати здоровий спосіб життя, виховувати у дітей цілеспрямованість, уміння йти до перемоги, знайомити їх між собою.

Ще більш суперечливим є пункт 39, у якому йде мова про запровадження часткової плати за навчання в дитячо-юнацьких спортивних школах. Будьмо відвертими, економічну ситуацію в країні це не врятує, але оплата спортшколи для дитини може вдарити по кишені батьків, які і так обмежують зараз свій сімейний бюджет. Не будучи зайнятими в спортивних школах, не усі діти проводитимуть час на стадіонах та спортивних майданчиках (яких і так не вистачає). Двори, підвали, недобудовані споруди... Хтозна, де ще діти зможуть проводити свій вільний час? Альтернативи ж немає. Запроваджуючи плату за навчання в спортшколах, потрібно подумати про майбутнє дітей, а не про той мізер, який надійде в бюджет держави.

Я був здивований, коли ознайомився з пропозиціями Мінфіну з урізання витрат. "Під ніж" фактично відправлений не тільки професійний, а й, що найнебезпечніше, весь дитячий спорт. При цьому немає ніяких стимулів, які б дозволили компенсувати втрати. Влада пропонує підхід "батьки повинні платити за все". А якщо вони не в змозі? А якщо їм затримують зарплату або відправляють у відпустку за свій рахунок? Фактично будуть завалені залишки системи роботи з дітьми, яка дивом виживала. Ми втратимо тренерів, ми втратимо інфраструктуру. Це – прямий удар по здоров'ю дітей, яке і так залишає бажати кращого. Це прямий удар по економіці. Підтримувати здоров'я дітей дешевше, ніж їх лікувати. Доведено у всіх цивілізованих країнах. Там, де зменшується доступність секцій, в тому числі спортивних, зростає рівень злочинності. У дітей просто-таки не буде альтернативи, де проводити вільний час. Тому це може потягнути за собою збільшення рівня тютюнокуріння, вживання алкоголю серед неповнолітніх.

Я не закликаю займатися популізмом і обіцяти те, чого не можна виконати. Але я, як і багато громадян, хочу бачити розумні пріоритети. Тоді можна буде звернути колосальну енергію суспільства на побудову нової країни. Якщо люди зневіряться, нас чекає тривалий період потрясінь. Політика уряду недалекоглядна. Якщо сьогодні ми не звернемо увагу на зайнятість та створення умов для підростаючого покоління, то завтра змінити ситуацію на краще буде вдвічі складніше. Доцільно згадати народну мудрість: сім раз відмір, один раз відріж. Тож чи варто так "переглядати" витрати на спорт, як це пропонує Мінфін? А може краще шукати альтернативу?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.