Північний потік-2: холодний душ для України

Підсумкові рішення США та Німеччини по Північному потоку-2, які пролунали на цьому тижні мають стати холодним душем як для усього українського політикуму, так і для українського суспільства. Сам час у якому ми живемо зараз примушує нас мислити зважено і прагматично, відмовитися від сліпого ідеалізму і мислення сумнівними штампами щодо міжнародної політики.

Я вкотре підкреслюю свою позицію: в усіх стосунках, як із Заходом так і зі Сходом Україна має передусім опиратися на свій власний прагматичний інтерес. Північний потік-2 реалізується абсолютно в обхід інтересів України, попри те що РФ як постачальники газу навряд чи можуть бути названі більш демократичними чи лояльними до ЄС і США. Радше навпаки, РФ вдається трохи навіть вийти із скрутного зовнішньополітичного становища завдяки своїм газовим угодам із Заходом. Ми ж – лишаємося зі своїм ідеалізмом сам на сам, адже раціональну модель вирішення проблеми Північного потоку-2 ми так і не запропонували: уся наша стратегія базувалася просто на тому, що США всупереч волі Німеччини зупинять цей проект усіма силами. Сталося з точністю до навпаки: Берлін зміг примусити Вашингтон до консенсусу, в результаті проект реалізується в найменш придатній для України формі.

Нам необхідно знайти нову модель взаємодії із Заходом. Росія не подобається Заходу, але зараз у Москві змогли знайти прагматичний ключ який відкриває двері на Захід, ним став газ. Тепер питання, чим ми можемо бути корисні Заходу? Як наша промисловість може стати частиною ланцюжків на західних ринках? Які стратегічні галузі ми можемо розвивати у взаємовигідній взаємодії з Німеччиною, Францією, США та Британією? Що ми могли б продавати на Захід такого, що стимулюватиме їх відчувати потребу в нас на їхніх ринках? Це і є справжній захист національних інтересів і підтримка національного виробника, яку не замінити прапорами ЄС на державних установах і пишним святкуванням Дня Європи.

Час геополітичних абстракцій і багаторівневих надбудов завершився. Ми маємо зробити тверду ставку на економіку, промисловість, технології і агросектор у нашій взаємодії із західними країнами. Замість порожнечі і безсенсових декларацій по колу, краще нарощувати товарообіг, заводити нові формати співпраці і стимулювати українські підприємства виходити на ринок країн ЄС. Без цього усі наші прагнення будуть залишатися лише на папері.