Лікнеп для українських правоохоронців
Нещодавно ознайомився з повідомленням Центру громадських зв'язків Головного управління МВС України в Києві щодо того, чому у 2007 році не було порушено кримінальну справу за пошкодження тротуарної плитки на Майдані Незалежності, коли Партія Регіонів проводила там свою майже двотижневу масову акцію.
Зі слів правоохоронців, тоді кримінальна справа не порушувалась у зв'язку з відсутністю відповідних заяв дорожньо-експлуатаційних служб міста з експертною оцінкою нанесених збитків. Зараз же, мовляв, така заява є і відповідно порушена кримінальна справа за фактом нанесення збитків. Це саме було оголошено з трибуни Верховної Ради Міністром внутрішніх справ Могильовим А.В. під час проведення "Години запитань до Уряду" 14.01 ц.р.
Межі цинізму в даному випадку немає. Хочу нагадати пану Могильову та його підлеглим положення статті 4 Кримінально-процесуального кодексу України, відповідно до якої "Суд, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання".
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 94 Кримінально-процесуального кодексу приводами до порушення кримінальної справи, зокрема, є повідомлення опубліковані у пресі, безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Нагадаю, що у серпні 2007-го року мер Києва Л.Черновецький розпорядився відновити благоустрій територій парків "Маріїнський" та "Міський сад", площі Лесі Українки та Майдану незалежності у Печерському районі. У цьому зв'язку, Л.Черновецький дозволив комунальному об'єднанню "Київзеленбуд" використати акумульовані на його спеціальному рахунку кошти відновної вартості зелених насаджень у сумі 637,7 тис. грн для проведення комплексу відновлювальних робіт. Як нагадав на той час перший заступник голови КМДА Денис Басс, відповідні ділянки було пошкоджено у квітні-травні 2007-го року під час мітингових заходів і маніфестацій. Ось офіційне повідомлення з веб-порталу київської міської влади: http://www.kmv.gov.ua/news.asp?IdType=1&Id=101595.
Крім того, звертаю увагу пана Могильова на те, що відповідно до статті 27 Кримінально-процесуального кодексу України не інакше як за скаргою потерпілого порушуються справи за злочини, передбачені статтею 125 ("Умисне легке тілесне ушкодження"), частиною 1 статті 126 ("Побої та мордування"), статтею 356 ("Самоправство") Кримінального кодексу України. У всіх інших випадках, кримінальні справи мають порушуватись за власною ініціативою правоохоронних органів у випадку виявлення ознак злочину. Адже за логікою пана Могильова виходить, що вбивство теж має розслідуватись лише за заявою "потерпілого"?
Постає питання: що це – непрофесійність, службова недбалість чи вибірковість? Чи є ще в когось сумніви щодо тенденційності порушення кримінальних справ правоохоронними органами та політичних переслідувань в Україні?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
