Геннадій Удовенко – людина ''Трьох ''П''
Сьогодні свій 80-літній ювілей відзначає Геннадій Йосипович Удовенко. Унікальна людина для України, який єдиний серед українців був удостоєний права стати Президентом 52-ї Генеральної Асамблеї ООН.
Геннадій Йосипович – надзвичайно багатогранна людина, яка зуміла поєднати в собі якості дипломата, політичного діяча, парламентаря. Основою його діяльності стала винайдена ним формула "Трьох "П": професіоналізм, патріотизм, порядність. Власне те – чого так не вистачає в українській політиці.
З Геннадієм Йосиповичем Удовенком доля звела мене в 1975 році в МЗС України. Тоді для мене, як і для інших молодих дипломатів, він був прикладом і наставником. Навіть працюючи в дипломатичних установах УРСР, котрі були залежні від позиції Москви, Геннадій Йосипович завжди проявляв власний дипломатичний хист з українським характером. Особливо це проявилося у 1986 році, після сумнозвісної Чорнобильської катастрофи.
1984 року УРСР було обрано непостійним членом Ради Безпеки ООН. Безперечно, це була багато в чому заслуга Геннадія Йосиповича, котрий успішно демонстрував свої професійні якості, був знавцем структури ООН та проблем, які в той час мала вирішувати ця організація.
Багаторічний досвід дипломатичної роботи Геннадій Удовенко з перших же років Незалежності почав віддавати нашій молодій державі. Одержавши призначення послом до нашого західного стратегічного сусіда – Польщі – він у стислі терміни опанував досі незнану польську мову, міг вільно спілкуватися із громадянами та політиками цієї держави. Те, що сьогодні Польща є одним з важливих європейських гравців, що допомагають Україні у просуванні на шляху європейської інтеграції, значною мірою заслуга і першого посла нашої держави у Варшаві – Геннадія Удовенка.
Я мав честь працювати у Міністерстві Закордонних Справ, коли його очолював Геннадій Йосипович – у 1994-98 роках. Це був нелегкий час – час становлення дипломатії незалежної Української держави. Складні переговори щодо долі ядерної зброї, щодо Чорноморського флоту та кордонів, численні зустрічі на рівні міністрів закордонних справ. Саме тоді було закладено основи особливого партнерства України та НАТО, врегульовано та інституціаналізовано стосунки з Європейським Союзом.
Оцінив діяльність пана Геннадія і тодішній міністр закордонних справ РФ Євген Примаков, який сказав: "Геннадий Иосифович, после наших дискуссий я понял, что нам нужно переучивать российскую элиту, она должна наконец понять и признать, что Украина является независимым государством и возврата к старому не может быть". Можна сказати, що визнання з боку багаторічного принципового опонента – це найвище визнання і для дипломата, і для політика. А в даному випадку – це було ще й визнання для всієї України.
Величезний авторитет Геннадія Йосиповича в середовищі ООН призвів до обрання його на посаду, про яку в найближчий десяток років ніхто з українців не може й мріяти – Президента 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (1997-1998 рр.). Саме під його керівництвом було проведено низку реформ в цій організації, приведено її у відповідність до нових геополітичних умов. У структурі ООН 52-гу Генеральну Асамблею називають "Асамблеєю реформ". Діяльність Геннадія Йосиповича на цій посаді засвідчила не лише його особистий авторитет, але й авторитет всієї української дипломатії.
Надзвичайно цікавим і дуже показовим є прихід Геннадія Удовенка у політику. У 1998 році діючий Міністр закордонних справ України вирішує балотуватися до Верховної Ради України за списками опозиційної до Кучми політичної сили – Народного Руху України. Саме такі кроки і характеризують людину та особистість.
Геннадій Йосипович прийшов до Народного Руху саме тоді, коли він був тут потрібен. В той час легендарну партію намагались розколоти, знищити, звести на манівці – власне, в боротьбі проти цих спроб і загинув Вячеслав Чорновіл. І в цей непростий час партія потребувала саме такої людини – дипломата, психолога, управлінця. І звісно ж – порядного і професійного патріота.
Геннадій Йосипович вивів Народний Рух з кризи, і все зробив задля об'єднання національно-демократичних сил, завдяки чому відбулася перемога демократичних сил на виборах 2002 року. Як мало нині політиків, готових пожертвувати власними амбіціями заради України!
Ще одна грань Геннадія Йосиповича – це парламентар. У Верховній Раді він очолив Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, продовживши багаторічну працю Народного Руху на побудову вільної від етнічної напруженості України, держави без ксенофобії, антисемітизму, релігійних чвар. У цей час плідно продовжувалась співпраця Народного Руху з Меджлісом кримськотатарського народу, захищались права осіб, що повернулись до рідного краю, після злочинної депортації.
На жаль, нинішня влада не потребує багатющого досвіду професійного дипломата, Геннадія Йосиповича Удовенка. Жодного разу його не було запрошено на зустріч до Міністерства, де він з огляду на свій величезний досвід надав би безцінні поради. Можливо тому, що Удовенкові "Три "П" – професіоналізм, патріотизм, порядність – є для когось незрозумілими або навіть ворожими? Хтозна. Проте маємо факт: з Колегії при Міністерстві закордонних справ його, як і інших колишніх міністрів ЗС виключили.
Проте, цього святкового дня – у День 80-річчя, окрім щирих побажань здоров'я та щастя, хочу також запевнити Геннадія Йосиповича: Ви потрібні Україні! Не зупиняйтеся ні на мить і продовжуйте свою плідну працю на благо України і нашого народу!
Long live, Геннадію Йосиповичу, многая вам літа!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
