10 листопада 2021, 15:55

Усмішка крізь сльози. Україна X-Y-Z

Туга і журба віками формували українську ідентичність. Її риси пригніченості настільки стійкі, що навіть буремний вихор глобалізації останніх десятиліть не зміг розхитати цю страждальницьку парадигму. Та в ній українці продовжують жити здебільшого символічно. У практичній площині, на рівні побуту, люди тут завжди демонстрували неабияку відірваність від страждань, та навіть веселість.



Хто звик сприймати 90ті у сірих кольорах, просто не пам'ятає мереживну серветку на телевізорі.



Позаду століття тяжкої долі українського народу, а на столі – салати у формі ананаса, морської зірки та різних тварин.



Варені джинси та кольорові лосини, яскравий макіяж та зачіски із начосом. Плакати зірок шоубізнесу на стінах.



Головне – СТИЛЬ



Ані соціальне відчуження у радянський період, ані фінансова скрута 90х років не завадили українцям виявляти радість на застіллях із щедрим столом, винахідливо одягатись, влаштовувати дозвілля, тощо. Це ж стосується і періоду нульових ХХI століття, і навіть десятих з трагічними подіями 2013-2014 років та подальшого періоду військової агресії. У всі часи всі покоління українців в різний спосіб демонстрували здатність виходити за межі страждань.

Чи є винятковою ситуація, в якій попри негативні обставини люди винаходять життєстверджувальний простір? Звісно, ні. Колективна вітальність, що проявляється у кризові моменти історії, є загальнолюдською природною установкою. Та не можна заперечити відмінності і особливості таких проявів, що їх забезпечує своєрідний культурний контекст. Ба більше, увага до реальних українських звичок та смаків є вкрай необхідною, аби відповісти на важливі питання про себе і тих, хто поруч.

Що відрізняє нас від інших у здатності перетравлювати негативний досвід? І чи здатні ми до цього насправді, чи може лише віртуозно ховаємось від травматичних переживань? Шо дозволяє нам радіти і посміхатись, коли "навколо зима", і чи справді українська ідентичність зіткана з туги і журби?

Книга-альбом "Українці XYZ: звички, смаки, побут", яку видано за підтримки Українського культурного фонду, створює простір, в якому неможливо не замислитись про це. Погляд на українську дійсність через повсякденні, аматорські фотографії, розсуває звичні рамки самосвідомості, в якій головними акторами в українській історії є хто завгодно, тільки не українці.

powered by lun.ua

Привет, лузер

Сутулый человек выходит из подворотни и обращается: "Братиш, сышь, дай сигарету". Даю сигарету, и мысленно возвращаюсь в подростковое прошлое...

Усмішка крізь сльози. Україна X-Y-Z

Туга і журба віками формували українську ідентичність. Її риси пригніченості настільки стійкі, що навіть буремний вихор глобалізації останніх десятиліть не зміг розхитати цю страждальницьку парадигму...

Профнепригодность не подразумевает прощения

Расистский скандал, в который попал министр Ткаченко, проявил любопытное обстоятельство. Одной из задач министерства культуры является работа над культурой диалога...

Наследие фламандцев в Запорожье. Чему нас научили большевики

На фото – Запорожье, а не Голландия. Такое наследие здесь оставили фламандцы, объединенные в религиозную группу "меннониты". В родной для них Голландии они называются Doopsgezinde – "сознательно крестящиеся"...

Чтобы что-то изменить, нужно не кривиться, а открываться

Парень, который родился с женскими половыми органами, говорит в интервью о "глупых вопросах", которые ему задают. Например, когда спрашивают, как он писает, и как занимается сексом...

Раз, два, три, просто посмотри

Норвежская иллюстраторка Кристин Роскифте издала книгу для детей – о значимости и уникальности каждого из семи с половиной миллиардов человек...