Путін штовхає Україну в НАТО
Помиляється той, хто вважає, що після захоплення Кримського півострову, російський наступ на Україну зупиниться. Не для того Путін пригрів у себе біглого Януковича. Захопивши плацдарм у Криму, цей "тандем" поширить географію провокацій та силових захоплень на територію материкової України. Колишній радник російського президента, Андрій Ілларіонов добре знає, чого хочуть в Кремлі: чим гірше буде в Україні, тим легше буде досягти відмови Європи підтримувати Київ і запровадити своє правління шляхом повернення в Україну відправленого у відставку українським парламентом Януковича. Або когось іншого. Нічого нового в цьому плані немає: свого часу загони "Вимпел" та "Альфа", штурмуючи палац президента Аміна в Афганістані, вже везли в одному з бетеерів свого ставленника – Бабрака Кармаля. Та і весь радянський контингент опинився на півдні від своїх кордонів "для надання допомоги братньому афганському народу". Чи маємо ми право перетворити Україну на постійно воюючий Афганістан? Відповідь очевидна.
Питання вступу України до НАТО, яке активно обговорювалось навіть в часи президента Кучми, нині, фактично, заморожено. Це незважаючи на активну участь у програмах Північно-Атлантичного Альянсу самої Російської Федерації. Зрозуміло, що політики у Києві свідомо зняли питання військового альянсу з порядку денного, аби не дратувати Кремль. Але сьогодні ситуація різко змінилась. Після жорсткої внутрішньої кризи (яка ще не закінчилась), Україна зазнала військової інтервенції з боку дружньої держави. У зв'язку з цим, ми маємо приймати не лише непопулярні економічні програми, а й приймати відповідні геополітичні рішення. Одним із них може бути початок переговорів у Брюсселі про вступ України до НАТО. Зрозуміло, що альянс не відчинить негайно двері для країни, під час такого загострення ситуації, і шлях до військової інтеграції буде доволі тривалим. Але ініціювати його потрібно саме зараз, коли всі дипломатичні умовності і запобіжники, по-суті, втратили своє значення. Ми маємо це зробити, аби одного разу не прокинутись в країні, вулицями якої пересуваються танки без розпізнавальних знаків, а люди в армійській амуніції, озброєні гранатометами, стаціонарними кулеметами та автоматичною зброєю, скромно називають себе "загонами самооборони". Згідно нашої Конституції, ми зобов'язані захищати незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої країни.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
