Про розграбовані палаци Пшонки і висновки на майбутнє
Картина розграбованого маєтку Віктора Пшонки не викликає радісних відчуттів. Жодної позитивної емоції. Замість торжества справедливості – злочин, свято мародерів, бездіяльність – все разом. Розграбовані маєтки біглих членів "Cім'ї" Януковича – квінтесенція того, що зараз відбувається в країні. На жаль. Поки народ по копійці збирає гроші на армію, мародери гуляють на всю катушку. Вже ніхто й ніколи не порахує кількість вивезених творів мистецтва, автомобілів, дорогих меблів, видраних з м'ясом сейфів із напакованим у них вмістом. Чи ви думаєте, що члени "Сімї", коли тікали з бійкою з країни (як той же Пшонка та Клименко), тягнули за собою всі свої валютно-золото-діамантові накопичення? Якщо діаманти знаходять у робочих кабінетах прокурорів Генпрокуратури, то, запевняю вас – у численних схованках розкиданих по всій країні палаців колишньої "еліти" зберігався ще один бюджет розграбованої країни. Думаю, там накопичилось більше коштів і цінностей, аніж нам тепер дає МВФ у вигляді кредитів. Лише на одній з квартир колишнього міністра Едуарда Ставицького було знайдено мільйони доларів та купу коштовностей і цінних документів. Сумарно, на розграбовані мародерами активи, можна було б спорядити не один добровольчий батальйон, повністю укомплектувати його зброєю, засобами зв'язку, захисту й бронетехніки. А всі ці картини, китайські вази та яйця Фаберже – продати з аукціонів. Звісно, для цього були потрібні відповідні судові рішення. Інакше – все це було б незаконно. А тупа бездіяльність, відсутність охорони, і, фактично, сприяння мародерам – це законно? Зважаючи на те, що всі ці багатства і активи були "нажиті" завдяки корупційним схемам, а, отже, були вкрадені у держави. І, по-великому рахунку, мали бути повернуті народу України.
Залишена старими господарями охорона, у якій вистачало колишніх "альфівців", подеколи, чинила спротив, намагаючись захистити майно господарів від тотального розграбування. Так, наприклад, було з власністю младо-олігарха Сергія Курченка, будинки якого знаходили в різних місцях країни. Натомість, якоїсь виразної політики держави та силових структур, які мали взяти під охорону, до рішення судів, потенційну власність і надбання післяреволюційної України, не було. Чому, цікаво, пане Аваков? Не вистачало бійців майже 300-тисячної армії міліціонерів? Чи всі пішли на фронт воювати?
Але в усій цій неприємній для країни історії, існує ще й важливий моральний аспект. Після масштабної революції, влада не показала людям приклад справедливості. Порожній, обідраний і розграбований будинок Віктора Пшонки став символом дурощів, пофігізму та марнотратства. Скільки в країні багатодітних дитячих будинків, скільки дитячих будинків, вивезених із зони АТО – хтось рахував? У яких умовах перезимували вони цього року? Як латали дахи, заклеювали плівкою вибиті вікна покинутих приміщень, фарбували облуплені стіни, ремонтували дошки проваленої підлоги та як грілись буржуйками? Хоча б кілька дитячих будинків, розташованих у колишніх маєтках біглих "господарів життя", – були б прикладом раціонального та справедливого використання ресурсу, який звільнився. Звісно, без надмірних розкошів. Весь цей непотріб – золоті канделябри Пшонки, яйця Фаберже й антикваріат варто було б виставити на аукціон і повернути хоча б частину награбованого командою Януковича знекровленій війною державі. А ще – потрібно було накласти арешт, провести аудит і вилучити тонни антикваріату й творів мистецтва. Думаю, що після проведення експертиз, в запасники державних музеїв було б повернуто безліч безцінних знахідок, просто викрадених свого часу із закритих музейних сховищ представниками влади. І на підставі встановлених фактів, порушувати кримінальні провадження проти ймовірних крадіїв. Натомість, тепер ми всі дивимось на обдерті стіни, порожні "коробки" палаців, з яких мародери винесли все, витягнули навіть електричні дроти й керамічну плитку. Хтось понесе відповідальність за це? Здається, питання риторичне. Але, на майбутнє, треба робити висновки...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
