Леонід Макарович Кравчук пропонує сепаратні переговори?
Організувати по-суті, сепаратні переговори між Порошенком і Путіним, що запропонував Леонід Кравчук – не найкраща ідея. Відсікти від ситуації в Україні держави, які є гарантами нашої безпеки й ставили свої підписи під Будапештським меморандумом, означає перетворити все в звичайнісінький пост-радянський "договорняк". Якого і без цього вистачає в нашій політиці. В тому числі – зовнішній. Адже не випадково Україна якось не поспішає у міжнародні суди. Там іде якийсь процес, але навряд чи активний. Янукович також вів сепаратні переговори з Путіним. Чим це завершилось, ми пам'ятаємо: за три дні до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, до чого країну готували кілька років, перекинули все догори дригом. Спілкування Путіна з Януковичем залишилось за зачиненими дверима, як і аргументи, якими Путін "переконав" Януковича відмовитись від підписання Асоціації. Можна лише уявляти, що там, на цій зустрічі "без краваток" відбувалось. Більше того: пост-радянські політики найбільше й схильні до такої "підкилимної" дипломатії. Їм так простіше. Інколи її ще називають "візантійщиною".
Є ще один аспект: у світі, ймовірно, знайдеться багато людей, які з полегшенням зітхнуть, почувши про сепаратні переговори Путіна з Порошенком. Це означатиме, що Україна погодилась із тим, що анексія Криму й війна на Донбасі – це виключно її (тобто, наша) проблема, яку Київ, в особі Президента, вирішуватиме самостійно. Як кажуть у таких випадках: вітер в парус, і сім футів під килем. І розмови про міжнародні гарантії стануть просто недоречними. По-суті, Київ сам від них відмовиться. Хоча вся остання історія будь-яких бойових дій: від 1-ї Світової до ударів по бойовикам ІДІЛу (а ще можна згадати Афганістан, "Бурю в пустелі" та ін.) – це історія дій коаліцій країн, які об'єднались заради перемоги або врегулювання конфлікту. Настільки масштабні регіональні й світові кризи вже ніхто не вирішує самостійно.
І ще одну дуже важливу тезу ми заперечимо власними вустами: про те, що акт агресії й переділ кордонів в Європі – це загальносвітова проблема, а не локальний "міжсобойчик" між двома сусідами, які посварилися. Чому загальносвітова? Та тому, що в Європі вже було 2 світові війни, які, даруйте, починалися аналогічно: з анексій, порушення територіальної цілісності, намагання поглинути "штучні" (як вважає агресор) держави. Велися й сепаратні переговори. Почитайте мемуари Вінстона Черчілля "Друга світова війна" – ви здивуєтесь кількістю і якістю аналогій. І якщо у когось є ілюзія, що все можна владнати тихенько, "тьорками" й торгами за зачиненими дверима – це помилкова ідея. Ні, шановні, війна в Україні – це справа багатьох країн, які переймаються проблемами безпеки континенту. В тому числі (і в першу чергу) тих, хто надав нам гарантії безпеки, коли Україна відмовилась від ядерної зброї. Як би зараз не намагались понизити значення цього документу. Бо інакше – підписи таких держав втрачають будь-яку свою вагу, і на них буде наплювати тим країнам, терористам й лідерам в усіх куточках світу, які бажають перекроїти кордони й існуючий порядок на власний розсуд.
Цікаво, що означає пропозиція Леоніда Кравчука (принаймні, в тій інтерпретації, яку я побачив в медіа: те, що українська влада морально готова піти на сепаратні перемовини, зачинивши двері перед тими, кого ми називаємо нашими партнерами, і хто, на відміну від України, тримає санкції проти країни-агресора (попри весь скепсис у соцмережах, внутрішній спротив й втрати для бізнесу). Тобто, чи є це спробою "протестувати" ідею сепаратних переговорів публічно, чи це спроба, навпаки, напружити й активізувати Захід (що, на мою думку, малоймовірно), або просто – невдала ідея, яку сам Леонід Макарович найближчим часом розтлумачить?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
