Секретна інформація
Стосовно охолодження стосунків між Ізраїлем та Україною. Ну, Тель Авів на власній хвилі, і це зрозуміло. Нам би навчитись так захищати свої інтереси. Але я тут почув версію про те, що якби Україна не підтримала резолюцію ООН, це б негативно вплинуло на наші стосунки з арабськими країнами. І далі найголовніше: погіршило б наші шанси продавати їм... зброю. Дивовижні речі відбуваються у нашій країні. Поки у нас іде війна, й ми на всіх світових перехрестях кричимо про необхідність підтримати Україну зброєю, самі продовжуємо її продавати. Знаєте, про це неприємно говорити, але Україна може постраждати через свою подвійну мораль: вимагаємо санкцій проти Росії, а самі показуємо приклад ведення бізнесу в цій країні. А наші супермаркети завалені продукцією країни-агресора. Російські банки "пилососять" наш фінансовий ринок. Під час війни продаємо зброю. Я б ще зрозумів, якби ми продавали щось нам непотрібне, а купували те, без чого неможлива оборона. Але якщо хтось думає, що араби купуватимуть наш Т-64 в "базовій комплектації" 60-х років, без всіляких дальномірів, лазерних прицилів, тепловізорів й систем захисту – прапор йому в руки. Хай думає. Араби давно купують найновітніше, вони не ідіоти. А якщо на експорт йде те, чого українська армія й в очі не бачить на фронті? А? Всі ці ракети з інфрачервоним наведенням, авіаційні й артилерійські системи управління вогнем, спарені з шоломами пілотів (якими обладнують бойові Мі-24 й Мі-8 на експорт), системи протиракетного захисту? Все це мають наші танки й літаки? Чи захищені вони від звичайних ПЗРК, якими бойовики збивали наші штурмовики у 2014-му? Особисто я думаю, що СБУ має розібратись – які системи й зброю продає Україна, чи справді їх, в першу чергу, не потребують Збройні Сили України, скільки заробляє країна на цих операціях і куди йдуть кошти. Чи закуповуються на виручені від продажів гроші новітні армійські системи за кордоном і посилюється наша боєготовність. Все це теми, які засекречені у нашій країні й недосяжні до обговорення. Але треба пам'ятати: пріоритет отримання прибутку над потребами оборони (рефлекс торгашів) завжди призводить до трагедії. Подивіться на знищене Алеппо. Справа в тому, що розкішними джипами і мільйонними кешами чиновників, захованими під подушками, неможливо стріляти по бомбардувальникам, які сьогодні, у 21 столітті знищують цілі міста. То що там з номенклатурою зброї й продукції подвійного призначення, яку ми постачаємо арабському світу? І чи контролюють цей процес органи, які мають дбати про національні інтереси й безпеку країни?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
