Безкарність породжує нові злочини
Вбивство Ірини Ноздровської – наслідок безкарності, до якої, на жаль, вже звикли громадяни України. Про те, що за вбивства й екзекуції на Майдані притягнуто до відповідальності одного "тітушку", а іншого випущено на волю з умовним терміном, нагадувати потрібно? За подібним до вбивства Ірини Ноздровської сценарієм вбили у Черкаській області місцевого активіста й Героя Небесної сотні Василя Сергієнка. Він шукав правди й справедливості у своєму регіоні України. Й розплатився своїм життям. Завдяки діям його друзів й активістів вдалося дуже швидко, по гарячим слідам, знайти тіло (прикопане у лісі, подібно до тіла Георгія Гонгадзе) й активізувати слідство. Що дозволило затримати виконавців злочину. Але далі процес не пішов, хоча були серйозні зачіпки, що вели до впливового в регіоні депутата – латифундиста. Система кругової поруки й надалі захищає "сильних світу сього". Хоча вдова Героя Небесної сотні намагалась зустрітись із Генпрокурором Юрієм Луценком і передати йому єдине прохання: провести об'єктивне розслідування й притягти замовника вбивства до відповідальності.
Коли держава не виконує свої функції, люди починають самоорганізовуватись й створювати альтернативні структури, які ведуть пошук, збирають докази й проводять власне розслідування. Ірина Ноздровська також намагалась встановити справедливість й досягти законного покарання для вбивці своєї сестри. Вбивство Ірини Ноздровської в черговий раз вивело людей на площу, щоб примусити державні органи виконувати свої обов'язки. Аби все не закінчилось черговим "глухарем" й торжеством виконавців та замовників, які відчувають цілковиту безкарність.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.