Однорівневе мислення
Київська міська держадміністрація відхилила проект сучасної трирівневої розв'язки на Шулявці. Через невідповідність містобудівним нормам. І це зрозуміло. Певно, що ці самі містобудівні норми затверджували одразу після жовтневого перевороту. Або ще раніше. Коли Києвом їздили, переважно, кінськими возами й броньовиками з кулеметами "Максим" на даху. Тоді ще не було на наших вулицях мільйонів "євроблях". Хіба-що перші моделі щойно запущеного в Америці конвеєру компанії "Форд". А розробляли ці норми, певно, ще інженери імператорської академії наук, які всерйоз вважали, що швидкість в 30 кілометрів на годину є небезпечною для життя. Вони, певно, й гадки не мали про всі ці реверсивні кільця, тунелі й естакади, які зменшують тисняву на дорогах в кілька разів.
Загалом, нічого нового у рішенні КМДА немає. Наші міста десятиліттями розвиваються в одній площині: розв'язки у стилі "кленовий листок" й одно – рівневі магістралі. Це – як типові малогабаритні квартирки в панельних багатоповерхівках на Оболоні й Троєщині. Дуже рідко архітектурна думка конструкторів наших міст виходить за межі цих одновимірних "містобудівних норм" й дивує нас естакадами й тунелями, розводячи транспортні потоки в кілька рівнів. Як вдається "протиснути" такі "новації" (яким, насправді, не менше сотні років) – важко сказати. Пробоїни в системі, контрольованій старою архітектурною мафією можна пояснити тимчасовою втратою знавцями норм пильності. Лише цим пояснюється той факт, що поодинокі сучасні проекти просто не встигають розчавили ще на стадії креслень. Але "традиціоналісти" швидко оговтуються й блискавично наводять порядок, повертаючи концепції нашого містобудування до тих славетних часів, коли вулицями їздили кінські екіпажі.
Адже, коли прибічники багаторівневих рішень встигають якимось дивом реалізувати свої проекти, наші міста втрачають шарм глухої провінції, у якій життя плине повільно й спокійно, а в повітрі, ніби зависають пахощі кінської життєдіяльності. Хоча, насправді, ніяких запахів вже давно немає. Кияни, як й мешканці інших наших міст давно вже дихають суцільним вихлопом бензинових й дизельних двигунів, який концентрується у щільних корках, пробках й багатокілометрових заторах.
І знаєте що: я щодня їжджу крізь ту шулявську розв'язку. І мені справді прикро, що наші з вами гроші будуть вбухані у будівництво нової розв'язки старого типу. Яка, насправді, нічого не змінить. Знову щодня ми газуватимемо у кілометровій черзі бажаючих вчасно потрапити на роботу. А всі ті, давно існуючі багаторівневі винаходи міських архітекторів, залишаться мешканцям інших мегаполісів планети. Звісно, ми бережемо традиції. Й надалі втрачатимемо дорогоцінний час свого життя в автомобільних заторах, але ніколи не порушимо діючі, певно, ще з часів губернатора Бібікова, "містобудівні норми".
Отже, вітаємо представників традиційно-архаїчної школи забудови наших міст. Ви знову отримали просто блискучу перемогу й гроші на реалізацію проекту минулих століть. Треба сказати, все це сталося за активної допомоги КМДА.
Якби ми жили у Парижі, я б сказав, що тим, хто затверджував ретроградний варіант, плювати з Ейфелевої вежі на голови звичайних городян. Але, оскільки ми мешкаємо у Києві, скажу інакше: плювали вони з вікна мерії й департаменту містобудування й архітектури на голови киян, які звернулись до керівництва міста з петицією й проханням підтримати сучасніше транспортне рішення.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
