На дні, або хто злив воду?

Масштабне вбивство всього живого у водосховищах – не новина для нас. Пам'ятаємо екологічне лихо на Київському водосховищі, коли було відкрито шлюзи й критично зменшено рівень води. Тодішній міністр з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич з уряду Януковича – Азарова тоді біди "не помітив". А ті, хто бачили наслідки – їх не забудуть. Сотнями тон загиблої риби було вкрито спустошену берегову лінію Київського моря.

Найгірше те, що подібні екзекуції над довкіллям тривають й сьогодні, у 2019-му. Як це працює? Це коли ніби виймають гігантську пробку з резервуару й потім просто збирають тони риби, якою засіяно все узбережжя. Але ще більше риби просто гине на березі, або її розчавлює кригою. Коли лід сходить, картина нагадує природний апокаліпсис.

Здається, подібні екологічні лиха взагалі нікого не обходять. Та ще й напередодні виборів. Золотий час для всіляких безладів – навряд чи подібні злочини взагалі хтось фіксує. А даремно. Тому що подібне мародерство є ілюстрацією до багатьох процесів, які відбуваються в країні.

Я б, мабуть, ніколи й не дізнався про існування Мирошниківського водосховища, що в басейні річки Коленівка (ліва притока річки Коломак) у Харківській області. У березні цього року до мене звернулися місцеві мешканці. Які й надали інформацію, фото та відео чергової катастрофи місцевого масштабу. У своєму зверненні люди повідомили, що в результаті несанкціонованого скиду води та вилову риби, за сприяння наглядових органів й місцевого самоуправління, нанесено масштабної шкоди державі, загинули десятки, або й сотні тон риби й раків й поставлено під загрозу здоров'я людей. Оскільки рештки мертвих організмів, розкладаючись, виділяють небезпечні для життя токсини, які потрапляють у грунтові води й криниці. Та й сморід, який стоїть у районі цього рукотворного лиха, свідчить про масштаб небезпеки і його точно не сплутати з пахощами весни й пролісків.

Місцеві наполягають, що наслідки масштабної "риболовлі" мають розгрібали не лише трактористи на бульдозерах, загрібаючи ковшами й лопатами тони мертвої риби, а й тутешня влада та прокуратура. Колективне звернення місцеві люди вже надіслали у згадані інстанції. Й нагадали, що з певного часу громада втратила доступ до водойми. Бо штучне озеро, створене ще в 1971 році, з об'ємом в понад 1,5 мільйонів м3 води, нині перебуває в оренді ТОВ "Простори Слобожанщини". Але, якими б не були угоди, орендарям ніхто не надавав права труїти довкілля, руйнувати еко-систему й загрожувати здоров'ю людей.

Підписанти колективного листа вимагають провести розслідування факту відкриття шлюзів, яке тривало впродовж кількох місяців. Що й призвело до випуску води й масової загибелі всього живого. Але у відповідь, поки-що – традиційна дзвінка тиша й цілковитий ігнор. Як писав відомий публіцист – у відповідь лише плювки.

Відсутність реакції лише сприяє мародерам, які збираються "порибалити" подібним чином в інших місцях й областях країни. Перетворюючи на смердюче болото не лише водосховища, а й довіру людей до можливостей територіальних громад. Зробити вигляд, за нинішніх обставин, що нічого не сталося – явно не найкраща ідея. Адже, як нам відомо, у країні відбувається реформа децентралізації й органи самоуправління мали б засвідчити бажання й спроможність захищати інтереси місцевої громади, а не ховати кінці у воду. Важливо також побачити реакцію Міністерства екології та санітарно – епідеміологічної служби, яка має упередити поширення інфекцій.

Крім того, під час наступних виборів до місцевої влади люди, сподіваюсь, згадають й події, які сьогодні відбуваються в акваторії Мирошниківського водосховища.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.