Справа проти Геннадія Друзенка, пропозиції вішати на центральній площі від Міхаіла Добкіна і ''сміливість'' в ефірі Надії Савченко
Доброволець ПДМШ імені Пирогова Геннадій Друзенко, який нещодавно спеціально повернувся з-за кордону, підтвердив в інтерв'ю "Медіа-клубу", що справа по факту його допису у ФБ стосовно Андрія Портнова, триває. І що йому телефонував слідчий у цій справі.
А мені згадався виступ Міхаіла Добкіна на телеканалі "ZIK" 26 листопада 2019 року. Під час цього включення Добкін запропонував повісити кількох політиків на центральній площі і, після того, коли країна "отплачет по ним, и их закопают в сырую землю, можно будет переходить к правовым вопросам". У мене питання до юристів, які ще залишились в нашій країні: чи було у цих закликах порушення законодавства країни? Чи це нормальна справа – закликати вішати й закопувати у сиру землю? Мені здається, цей епізод країна пройшла "на гальмах". Спустили. Махнули рукою: мовляв, все-одно, розгортається реванш. І це, справді, показовий приклад реваншизму: проти Софії Федини справу порушили, Геннадію Друзенку телефонують слідчі, а Міхаіл Добкін залишається "телезіркою", перебуває в зеніті слави. Є "героєм" масових і камерних ток-шоу. Вже в ефірі телеканалу "Україна24" Добкін повідомив, що "украинский язык не зашел в массы". Чому Добкін зайнявся ще й мовним питання, запитаєте ви. Це не дивно. Він є відомим знавцем мов. Вся країна пам'ятає епохальний діалог Добкіна з Кернесом під час запису передвиборчого ролика. Було яскраво. Про "скорые помощи" і "выражение лица". Російська мова Добкіну, судячи з усього, зайшла.
Нічого дивного, що в умовах реваншу витримується принцип "ворогам – закон, друзям – все". Між іншим, в епізоді із закликом до повішення відзначилась "сміливістю" й Надія Савченко. Яку Петро Порошенко нагородив званням Героя України. Хоча, цим званням не нагородили ані Олега Сенцова, ані Романа Сущенка, як й інших бранців Кремля. Не нагородили й багатьох воїнів, які здійснювали подвиги під час бойових дій на сході. Але це так – деталь.
Реакцією Надії Савченко на слова Міхаіла Добкіна було запевнення, що вона "не боїться таких слів у прямому ефірі". Смілива жінка. Але тут справа не в сміливості, а в незнанні законів. Якщо ви вже назвалися ведучою, то маєте реагувати на заклики до насильства. Про якусь реакцію на "трибунал" у прямому ефірі від телеканалу "ZIK" не було й реакції від Національної Ради з питань телебачення й радіомовлення. Мабуть, не цікавий "кейс". Фрагмент ефіру телеканалу "ZIK" є в першій частині розмови з Геннадієм Друзенком:
https://www.youtube.com/watch?v=INwR4w5D2Go&t=590s
Взагалі, дивно, як все швидко змінюється. Як люди, які мріяли про європейські цінності (а таких, згідно соціології, в країні більшість), отримали війну й перспективу шибениць на центральній площі столиці. Уявляєте: виходите ви у центр міста, а там – ешафоти. І Міхаіл Добкін дає інтерв'ю телеканалу "ZIK". Хотіли європейських цінностей? Отримайте повернення у середньовіччя.
І, знаєте, я ось про що подумав. 18 лютого 2014 року я знімав зіткнення євромайданівців із "Беркутом". Сталося так, що знайома людина зателефонувала мені за кілька хвилин до атаки силовиків і запропонувала зняти картину з верхньої точки. Стоячи на балконі, я зняв на відео справжні бойові дії: атаку й контратаку. З газом і вогнеметом. Атака завершилась тим, що після загону "Беркуту", у діло вступили "молоді хлопці спортивної статури" у капюшонах. Металевою арматурою вони, по-суті, добивали вже поранених співгромадян із синьо-жовтими стрічками на одязі, які лежали на бруківці. А на київських вулицях стояли пачки автобусів, якими привезли у столицю цих осіб у капюшонах. В тому числі, й з Харкова.
https://censor.net.ua/news/267363/shest_avtobusov_s_titushkami_vyehali_iz_harkova_na_kiev_v_stolitsu_edet_dve_s_polovinoyi_sotni_gosteyi
Історичний процес має свою логіку. Якщо, впродовж 5 років не вистачило ані політичної волі, ані часу дати правову оцінку тим, хто споряджав ці загони, й хто їх фінансував, результатом буде реванш і заклики до страти. На київських пагорбах обміняли правову оцінку на уявну політичну лояльність керівника регіону. В результаті – отримали те, що маємо.
Звісно, будь-який реванш закінчується. І про те, які висновки має зробити країна, ми говорили у другій частині інтерв'ю з Геннадієм Друзенком:
https://www.youtube.com/watch?v=k9Bu3uxuMqg&t=1792s
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
