23 квітня 2020, 10:33

Саакашвілі у віце-прем'єр-міністри? Цікава ідея. Але є питання

Мене й раніше цікавило – яке значення в структурі нашого уряду має позиція віце-прем'єра. Звучить круто й гордо. Майже прем'єр, в разі чого. Особливо – перший віце. Але в інших випадках – чи не є це "почесною" посадою, якщо йдеться про "чистого" віце-прем'єра, який не суміщає це з міністерською посадою? Адже справжні важелі управління – саме там, в міністерстві. Виглядає ніби надбудовою, штучно створеними посадами для людей, яких якось незручно (або політично неможливо) відправити у відставку. Я можу помилятись і хай на мене не ображаються віце-прем'єри, які курують певні сектори. Ось, до прикладу, візьмемо посаду віце-прем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Нині на цій посаді – Вадим Пристайко. Відкриваю постанову уряду від 25 березня 2020 р. N274, "Про визначення питань, що належать до компетенції віце-прем'єр-міністрів України", й читаю, що до цієї самої компетенції належать питання щодо:

-зовнішніх зносин (так і написано: "зносин");

-провадження зовнішньополітичної діяльності держави;

-проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, правових, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжнародними організаціями, та проведення аналізу відповідних тенденцій;

-забезпечення дипломатичними засобами захисту та зміцнення незалежності, державного суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності державного кордону, національних інтересів;

І так далі, і таке інше. А чим тоді займається Міністерство Закордонних Справ? Мені здається, цілковите дублювання функцій. А ще не забуваймо, що сфера зовнішньої політики відноситься до компетенції президента. Й в ОП теж працює цілий департамент. Я чомусь згадую давньогрецький афоризм: "Якщо двоє роблять одне й те саме, це вже не одне й те саме". І це ми говоримо не про якісь епохальні документи й вектор розвитку країни, який має ще затвердити й профільний комітет ВР й парламент вцілому. Йдеться про оперативне управління в усіх сферах.

Тобто, в структурі системи влади закладено існування кількох центрів впливу з можливими конфліктами інтересів? Уявімо собі ситуацію формування уряду коаліцією, а не моно-більшістю. Як дезактивовувати такі "міни", закладені в систему управління державою? І хто головніший у такій ситуації? Президент? А хто потім в ієрархії влади – віце-прем"єр? Тоді ким є профільний міністр: просто виконавцем? Але ж ми визначаємо цю посаду політичною. Міністр формує політику міністерства в сфері дії визначеної компетенції. Якась каша. Як вони домовляються з будь-якого питання? Проводять селекторні наради? Голосують? Чи як скаже президент?

Одним словом, я непогано уявляю принцип дії, скажімо, двигуна внутрішнього згорання. Але стосовно схеми роботи уряду у мене є багато питань. Я так розумію, що висока посада з гучною назвою не гарантує наявність механізмів реалізації цієї самої політики. Людина з великим кабінетом й спецзв'язком, але без реальних повноважень – це звучить сумно.

Я розумію, що Михаіл Саакашвілі – з тієї породи людей, які самі беруть повноваження, якщо вважають, що чогось не вистачає. Він не буде грати в гру під назвою "імітація бурхливої діяльності". Що, звісно, призведе до конфліктів й розборок в самому уряді й на телеекранах. Йдеться навіть не про конфлікт із Зеленським, якого, ймовірно, не буде, про що сказав сам Саакашвілі. Й не кажу, що "струси" в уряді – це погано. Інколи бурі потрібні у закритому, й відірваному від реалій середовищі. Адже Саакашвілі – класний трибун й за словом у кишеню не полізе. І все-ж у мене сумніви, чи погодиться він на посаду віце-прем'єр міністра. А якщо й погодиться – то як будуть змінені баланси в системі управління країною? Так, інколи у нас таке відбувається – інституційні зміни під конкретну людину, а не заради вдосконалення всієї системи керування.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Trump's conversation with Putin and the Russian's "psychological attack"

On the morning of November 11, 2024, Russia took off with its strategic bombers and several MiG-31 Kh-47M2 "Kinzhal" missile carriers. Given that Russia is using old Soviet bombers, some of which were disabled by accurate strikes by Ukrainian drones, almost all the "Bears" and "Backfires" that Russia is capable of launching in principle were smoking old Soviet engines...

Зернова схема в Одесі: до чого тут посадовець БЕБ Ткачук?

Минулого тижня всі знову переконалися, що БЕБ не є Бюро з економічної безпеки, а в певному сенсі може навіть перетворитися на "Бюро економічної небезпеки України"...

Helping Ukraine is Helping Americans, Really

The article was written by Ivan Lozowy and Dmytro Tuzov The issue of aid to Ukraine has played a role in the presidential election campaign in the United State, with both candidates and their choices for Vice President expressing opinions on this topic...

Хто такий "Джокер" і що він робить в інформпросторі воюючої країни?

Про "Телеграм" як про платформу, якою не варто користуватись, бодай українським посадовцям і точно не варто пересилати у цьому месенджері якісь важливі документи, сказано вже багато...

Vladimir Putin: the path from KGB officer to war criminal. Part 1

Russian President Vladimir Putin will take a prominent place among the bloody dictators of our time, alongside Vladimir Lenin, Joseph Stalin, Adolf Hitler, Pol Pot, and Saddam Hussein...

The mystification of war. What Putin is putting in your brain

The Kremlin's manipulations about the causes and consequences of Russia's war against Ukraine influence political decisions and voter sentiment in Ukraine's partner countries Russia is waging an active hybrid war against the West...