Україна: між Зімбабве й Німеччиною. Куди прямуємо?
Коли банкомат видає новенькі купюри з кількома нулями, я відчуваю в руках не лише хрусткіт новеньких банкнот. А й внутрішню тривогу. Ні, з паперовими гривнями все добре – вони мають симпатичний дизайн, багато ступенів захисту, навіть якісь загадкові символи, які кожен може трактувати довільно. Наскільки вистачає його фантазії й обізнаності в геральдиці й символографії різних часів і народів.
Але я трохи нервую, коли бачу на купюрі додаткові нулі. Тому що добре пам'ятаю: грошові знаки з цими нулями не роблять нас багатими. Добре пам'ятаю період, коли всі стали "мільйонерами". Отримавши ці мільйони, треба було швиденько бігти у найближчий кіоск чи базарчик поблизу метро. Бо вже наступного дня пачка макаронів чи китайські шкарпетки з українською етикеткою коштували дорожче. І кишенькових мільйонів могло не вистачити. Такою була інфляція в країні. Ми наблизились тоді за темпами знецінення грошей до молодих африканських псевдо-демократій. Зокрема, до такої чудової країни, як Зімбабве. Яка свого часу просто припинила напружуватись і друкувати власні гроші, й дозволила обіг валют інших країн. Бо цінність власних фантиків була меншою, аніж вартість паперу, на якому їх друкували.
Кілька років тому ми з Мирославою Барчук розірвали мільйон наших рідних карбованців в ефірі одного з телеканалів. Щоб цей жах на крилах ночі з шістьма нулями вже ніколи не повернувся в обіг у нашій країні.
Натомість, досвід іншої країни, яка здійснила перехід з третього світу в перший, прямо протилежний. Прем'єр Сингапуру Лі Куан Ю писав: "успішна економіка будь-якої країни повинна мати низький рівень інфляції та відсоткові ставки, вищі за відсоток інфляції".
Нагадаю, що наша гривня стартувала з курсу 1,76 до американського долару у 1996 році. І ми приїхали до нинішнього знецінення гривні в 16 разів з того часу. Вже під час цього процесу ми отримали красиві купюри в 500 гривень. Тепер мені банкомат видав абсолютно новенькі "тисячі". Що викликало подвійні відчуття. Звісно, добре, що наша країна вміє друкувати гроші (хоча світ все більше переходить до електронних грошей та криптовалют). І що люди на "банкнотці" трохи розігрілися, друкуючи нові гривні.
Також я розумію, що зараз обов'язково з'являться коментатори, які будуть науково обгрунтовувати корисність насичення економіки свіжонадрукованими красивими фантиками із загадковими символами, металізованими стрічками і якісними водяними знаками. Мовляв, саме ці чудові новенькі банкноти врятують нашу економіку. У цьому місці вже відомого нам оповідання ви обов'язково почуєте про пенсіонерів і бюджетників, які з тисячами в одній руці і "кравчучками" в іншій, масово вирушать на колективний шопінг. Земля знову почне обертатись, економіка набере повітря в легені і все закрутиться, запрацює і прийде в рух. Відкрию військову таємницю: завдяки такому насиченню папером нічого не закрутиться. Люди з дипломами місячних курсів при західних університетах знову нас дурять. Але ж ми знаємо, випробували на власній шкірі – як все це працює. Такою байкою про бабусь – цілительниць економіки лише обгрунтовують черговий оберт інфляційної спіралі. Просто уряд намагається трохи відтягнути час в очікуванні нових зовнішніх запозичень. Йдеться виключно про виграш часу для уряду, який не встигає домовитись із МВФ про черговий транш.
А ми знову звикнемо до нових купюр з більшою кількістю нулів й вищими цінами на все – від пального до харчів. Між іншим, про ціни. Довелось трохи пожити останнім часом в Німеччині. Навіть привіз із собою кілька чеків із тамтешніх супермаркетів. Для порівняння. Мушу визнати: ціни на продукти харчування в Bundesrepublik Deutschland за багатьма позиціями нижчі, аніж у нас, в Україні. Яку часто ми називаємо "житницею континенту", з найродючішими землями на планеті. Але дивуємося вартості кілограму російської чи китайської гречки (наша чомусь росте в дуже обмеженій кількості). Якби так м'якіше сказати – нетипова ситуація для країни, в якій агро-сектор є потужним двигуном економіки. Між іншим, якщо вже згадувати Німеччину – післявоєнне відродження цієї країни почалося й з рішучого стримування інфляції. А не друкування марок з додатковими нулями. Але це вже інша тема. Повернемось до грошей.
Особисто я хотів би, аби ми зупинились, бодай, на "тисячній" банкноті – якщо вже її надрукували. І щоб у банкомати не довелося заряджати новенькі купюри номіналом в 10 000 гривень і більше. Бо секрет багатства і процвітання народів – аж ніяк не в друці красивого паперу із загадковими символами і багатьма нулями.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
