Не лише про театр. А й про владу, репутацію й принципи
Конфлікт довкола ТЮГу на Липках, на жаль, триває. Можна заплющувати очі на виступи й заяви творчого колективу, але вони існують
Нагадаю, що було проведено конкурс на посаду художнього керівника ТЮГу. Переможцем оголошено нинішнього художнього керівника театру "Актор" В'ячеслава Жилу. Це викликало резонанс як в театральних колах, так й різкі заперечення проти цієї кандидатури з боку колективу ТЮГу на Липках, які вже провели кілька протестних акцій. В усій цій історії навколо ТЮГу є три важливих питання. На які варто отримати відповідь.
Питання N1.
- Чи був конкурс чесним, прозорим і таким, що відповідає існуючим положенням? Щоб дати відповідь на це питання, потрібно отримати відповідь на інше: чи справді всі 72 громадські організації (!), як і їхні представники, які брали участь у конкурсі, відповідають необхідним критеріям і компетенціям в галузі театрального мистецтва? І чи реально всі 72 організації відповідають затвердженим індексам класифікатору видів економічної діяльності? Допоки не буде відповідей на це питання, вважати конкурс чесним буде складно. За тією інформацією, яка у мене є, там справді багато питань, які залишаються без відповідей. Як і питання з конфліктом інтересів у членів конкурсної комісії.
Питання номер 2:
- Чи мав переможець конкурсу В'ячеслав Жила судимість, яка, за чинним законодавством, за термінами давності, напевно, погашена. Про що свідчить довідка МВС України, у якій зазначено, що В'ячеслав Жила станом на дату видачі довідки в 2021р., не має "незнятої та непогашеної судимості". Але цим не спростовується інформація, надана Деснянським районним судом телеканалу ICTV, що така судимість була у 2006 році:
Взагалі, було б правильно почути пряму відповідь пана В'ячеслава Жили. Аби він сам повідомив, чи було його засуджено вироком Деснянського райсуду від 27 листопада 2006 року. Та ще й за такими, "неприємними", й не політичними статтями, як "шахрайство, підробка документів й... викрадення людини". Адже, на посаді керівника комунального підприємства, він залишив таємниці свого приватного життя у минулому і перейшов у розряд осіб, які "добровільно виставили свою кандидатуру на загальне обговорення". Це – свідомий вибір людини, яка розуміє, що деталі її біографії є предметом суспільного інтересу. Між іншим, щось подібне, навіть на вищому рівні, в нашій країні вже було: коли суспільство активно цікавилось погашеними судимостями Віктора Януковича.
Зрозуміло, що погашена судимість не є перешкодою для участі у конкурсі, а ось чи має вона значення для врахування такого критерія, як моральний авторитет керівника на посаді дитячого театру, – це має визначати неупереджена та об'єктивна комісія, у складі якої мають бути незалежні ні від кого митці, які розуміють значення професійного, ділового та морального авторитету для колективу та глядачів.
Взагалі, було б правильно почути пряму відповідь на ці питання пана Жили, який, на жаль, не відповів на моє запрошення до розмови. Адже, виставляючи свою кандидатуру на посаду керівника ТЮГу, він поінформував високу конкурсну комісію про події у 2006 році? Можливо, ці драматичні обставини надають переваги з-поміж інших кандидатів?
Звісно, ми з вами розуміємо, що немає людей, які не помиляються. Не існує нас – білих і пухнастих, як окремої гілки еволюції. І якщо хтось, колись зробив помилку, він має право на її виправлення. І на нове життя. І на визнання аудиторії. Й на оплески і нагороди. І це – правда. І це – правильно. Але постає інше питання: чи має це відбуватись на посаді керівника саме дитячого театру? Думаю, мене тут всі розуміють: йдеться не про покарання за минуле. Йдеться про моральні категорії й відповідність їм керівника саме дитячого театру.
І питання номер 3.
Київська міська рада затвердила перелік зі 119 об'єктів культурної спадщини столиці ХІХ-ХХ століття, на проведення реконструкції та капітального ремонту яких вводиться мораторій. Рішення підтримали 99 депутатів на пленарному засіданні Київської міської ради 1 серпня. Cеред цього списку відсутня будівля ТЮГу на Липках.
Тому, ви вже вибачте, але виникає наступне питання: чи планується якась перебудова на місці, де зараз знаходиться ТЮГ? І довкола нього, адже поруч – будівля малоповерхової забудови. Чи не станеться так, що на місці нинішнього ТЮГу (а це – самісінький центр Києва, "золота жила" для будь-якого забудовника), з'явиться, приміром, елітний житловий комплекс. А ТЮГ, під приводом реконструкції приміщень, переїде кудись. Скажімо – на Троєщину. Під коментарі про те, що "а яка різниця, куди возити автобусами діточок". В умовах фактичної відсутності Генплану столиці, які тільки дива не трапляються. Не секрет, наприклад, що в останні дні існування ДАБІ, чиновники вже дихаючого на ладан агентства, встигли видати 431 дозвіл на будівництво. Якби це "священнодійство" було олімпійським видом спорту, ми, певно, мали б олімпійське "золото".
https://biz.liga.net/ua/ekonomika/nedvizhimost/novosti/gasi-vydala-rekordnoe-kolichestvo-razresheniy-na-stroitelstvo-pered-likvidatsiey
Прошу звернути увагу: питання про будівельні плани на місці й навколо ТЮГу – це не твердження. Це справді питання, яке ми маємо право ставити. І, я вас, можливо, здивую: навіть маємо право отримувати відповідь і від керівників департаментів КМДА, і, навіть, від обраного нами мера. Від відомого архітектора Духовичного Георгія Самуїловича я відповідь отримав. На питання, чи має історичну цінність будівля ТЮГу на Липках, віце-президент Національної спілки архітекторів відповів, що має. За кількома критеріями. Оскільки будівлю створено "такими авторами, яких викреслити з історії Києва і України неможливо". Йдеться, зокрема, про відомого українського вченого й архітектора Василя Осьмака. Який свого часу спроектував й університетську бібліотеку, й частину корпусів КПІ, театр оперети й інші історичні будівлі. А з Георгієм Духовичним ми ще говорили про декомунізацію в архітектурі, й трагічну долю українських архітекторів. Той же Василь Осьмак, покинутий всіма, помер від голоду в окупованому Києві у 1942 році... Рекомендую послухати фрагмент запису розмови за цим посиланням:
https://soundcloud.com/akfylqjinrk6/georgy-dukhovichniy-arkhtektor
Нагадаю дещо з нашої нещодавньої історії. В країні сталося кілька революцій. У 2004 році на Помаранчеву революцію вийшли люди, які протестували проти нечесних й непрозорих виборів. Тоді щось "мутила" ЦВК, у мішках возили якісь, судячи з усього, вкинуті пачками бюлетені й активно застосовували "адміністративний ресурс". Але результат виявився неприйнятним для суспільства. Я досі вірю, що тоді люди вийшли не за Ющенка. А на захист чесних і прозорих виборів.
А в 2013-2014 роках в країні відбувався Євромайдан. Україна, серед іншого, не сприйняла особу з погашеною судимістю на посаді президента.
До чого ці історичні спогади? Все просто: не можливо вимагати змін на горі владної верхівки, не змінюючи нічого на всіх рівнях. Навіть, під час конкурсу керівника театру. Принципи або є, або їх немає. Якщо їх немає – тоді ми повертаємось у своєму розвитку назад і викреслюємо еволюцію, яку вже пройшла країна. Якщо вони є – ми демонструємо чесність і прозорість в усіх підходах і в проведених конкурсах і тендерах, і йдемо далі. Нам всім обирати власний напрямок руху.
Тому було б добре, аби на ці питання відповіли як керівники міста – мер Віталій Кличко, керівниця департаменту КМДА Яна Барінова, так й обраний на конкурсі (до якого є питання) В'ячеслав Жила. І до пані Барінової і до пана Жили я звернувся з проханням про інтерв'ю, або коментар. Поки-що відповідей на важливі, як я вважаю, питання, я не отримав.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
