Майбутнє починається вже тепер. План дій. Частина 1

Всі плани ненадійні, коли іде війна. Але війна – це теж план. Захисту наших міст, військової стратегії, вдалої оборони і успішного наступу. Місце імпровізації на полі бою теж визначне. Але, щоб вдало приймати оперативні рішення, потрібно розуміти, якою є наша мета. Чого ми хочемо досягти?

Якою має бути конструкція нової України вже під час цієї війни і після перемоги? Адже повернутись у те, що нас руйнувало і послаблювало, те, що нас робило жертвою, ми з вами точно не збираємось. Надто багато страждань і крові, щоб, розбивши окупанта зовнішнього, змиритись з окупантом внутрішнім. Для якого наша країна була таким собі кар'єром для видобутку і продажу за кордон сировини, для торгівлі законом, продажем "метру державного кордону" заради власного збагачення. В результаті цієї війни Україна стала форпостом цивілізації. Не лише європейської. Цивілізації людей, яка протистоїть світу нелюдів – істот, які руйнують міста і вбивають все живе. А форпост має бути міцним і непохитним. Це достойна і відповідальна місія, яка зобов'язує. Змінитись самим і змінити свою країну.

Про це ми й говорили із співзасновником ПДМШ Геннадієм Друзенком. Розмова була на одній з баз військових медиків-добровольців на сході нашої країни. Проектувати майбутнє треба вже тепер – коли вороги намагаються знищити навіть сьогодення. Щоб вже тепер реалізовувати план створення ефективної держави з правильними, дієвими інституціями. Перевіреними в реальних умовах боїв за свободу, за Незалежність, за право на життя. Тут перша частина нашої розмови. Послухайте.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.